Цікаві факти про Лесю Українку

   

   25 лютого вся Україна відзначатиме 145-ту річницю від дня народження найславнішої поетеси, відомої  письменниці та перекладачки Лесі Українки. Вже понад століття палає вогонь її пісень, бо все її життя було піснею мужності і любові, натхненною думою про Україну. Недаремно поетесу величають Дочкою Прометея.

    Пропонуємо цікаві факти з життя славетної українки.

 

  Справжнє ім’я Лесі Українки — Лариса Петрівна Косач-Квітка. Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка. Батько — високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Дядько — відомий український діяч Михайло Драгоманов. 

  У дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. Дівчина навчилася читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш.

  У родині Лесю Українку називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Ім’я Зея (або Зеїчок) походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосія ділилось навпіл – так називали Лесю і її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.

  Поетеса знала 7 мов – українську, французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську, хоч і не вчилася в школі. Її навчала мати  і приватні вчителі.

 

    У 12 років Леся Українка зайнялася перекладом книги «Вечори на хуторі біля Диканьки» М.В. Гоголя, її почали друкувати в українських літературних журналах. У 19-річному віці Леся  сама написала для молодших сестер «Стародавню історію східних народів».

  Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалася ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився, коли дівчині було всього 13 років.

  Леся дуже любила музику й мала великі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу кісток. Але мала дуже гарний слух і голос. 220 народних мелодій записано з її голосу.

  Все життя Леся Українка боролася з хворобою. Перші ознаки сухот з'явились у Лесі в 11-12 років — цією хворобою була уражена в неї рука. Наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХІХ ст. хвороба ослабла, але в середині 90-х перекинулася на ногу.  Відтоді поетеса жила в санаторіях: в Карпатах, в Сан-Ремо, дві зими на Кавказі. Потім — Ялта, Кутаїсі,  Берлін. Писала Леся в гарячковім натхненні, бо поспішала висловити все, що було на серці.

  Літературна спадщина Лесі Українки складається з ліричних поезій (збірки «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки»), поем («Русалка», «Роберт Брюс», «Давня казка»), драматичних поем («Блакитна троянда», «У пущі»), віршованих драм, з яких найкращою є «Лісова пісня». Леся Українка також писала прозою («Така її доля», «Жаль», «Над морем»). Її твори, крім великого ідейного значення, мають ще й високу мистецьку вартість. Вона у своїх ліричних поезіях,  епічних поемах і, передусім,  драматичних творах увела нові засоби мистецького слова, нові форми вислову, мелодію вірша.

  Поетеса ввела до нашої мови  такі слова, як «напровесні» та «промінь». І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге   можна назвати навіть науковим терміном. Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними.

  Першим справжнім коханням Лесі Українки дослідники називають її «друга по нещастю» - хворого на сухоти  Сергія Мержинського. Вони познайомилися в Ялті у 1897 р., приїхавши на лікування. Йому було 27 років, їй - 26. Спочатку він їй не сподобався, але поступово проник до душі. Він називав письменницю «Леся-Ларочка». Сергій помер у неї на руках в Мінську від туберкульозу легенів. У його смертного ложа Леся написала поему «Одержима».

  Через шість років після смерті Мержинського, Леся познайомилася зі студентом-першокурсником Климентом Квіткою, музикознавцем і збирачем народних пісень. Коли вона оголосила про своє рішення вийти за нього заміж, її мати була категорично проти. Однак характер у Лесі був рішучий. Вона повністю відмовилася від батьківських грошей і пішла до Климента, щоб почати з ним нове, самостійне життя. Одружившись, Климент довів Лесі своє щире почуття. Він  намагався зібрати гроші для лікування дружини,  для цього розпродав все  своє майно. На виручені гроші Леся лікувалася в Європі у найкращих докторів, але хвороба продовжувала прогресувати ...

 

    Леся багато подорожувала  по світу в надії, що лікарі  вилікують її від хвороби. Водночас вона не переставала писати. Життя великої письменниці рятували лікарі Єгипту, Греції, Німеччини та Австрії. Однак все було марно - до  хвороби кісткового туберкульозу додалася невиліковна хвороба нирок. Леся Українка померла 19 липня 1913 року в Сурамі (Грузія) у віці 42 років.

   Іменем Лесі Українки названа велика кількість площ, вулиць, театрів, бібліотек та інших установ  в Україні. Наприклад, її  ім’я  носять центральна публічна бібліотека для дорослих в Києві,   університет і музей археології в Луцьку,  центральна міська бібліотека  міста Львова. Її життя і творчість вивчає Науково-дослідний інститут Лесі Українки.

  Окрім офіційних установ, на честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся», відкритий 28 серпня 1970 р. Він знаходиться у головному поясі астероїдів, що розташований між орбітами Марса та Юпітера і складається приблизно з 580 тис. астероїдів.

  У 1971 р. за рішенням міжнародної організації ЮНЕСКО 100-річчя з дня народження Лесі Українки святкувалося в усьому світі.

  Свого часу Іван Франко зробив висновок, «…що Леся Українка – трохи чи не єдиний мужчина на всю сьогочасну соборну Україну». А ми говорим: «Єдина! На всю Україну! На весь світ!».