Екранізації знаменитих книг: вони краще або гірше оригіналу?

     28 грудня у всьому світі відзначають Міжнародний день кіно. Саме в цей день у Парижі у 1895 р. в «Гранд-кафе», розташованому на бульварі Капуцинів, був організований перший сеанс кінематографа - демонстрація знаменитого фільму «Прибуття потягу на вокзал Ла Сьота». Його влаштували брати Люм'єр, яких й прийнято вважати створювачами даного виду мистецтва.
   Щорічно у світовий прокат виходить велика кількість кінострічок різних жанрів, у т.ч. екранізацій знаменитих творів. Здається, що секрет гарної екранізації - точно слідувати за автором книги. Проте багато найуспішніших  екранізацій виграють не за рахунок точного прочитання оригіналу, а через нове, своєрідне переосмислення.
   Пропонуємо згадати відомі екранізації, при створенні яких сценарист і режисер не йшли за письменником, а створили свій, окремий, особливий і незалежний твір.

«Собака Баскервілів» за книгою А. Конан Дойля (реж. І. Масленников, 1981 р.). Цей знаменитий твір із серії пригод про Шерлока Холмса та доктора Ватсона - справжній трилер, історія, що леденить душу. До речі, в англійській екранізації показані розтин тіла в морзі і понівечені трупи.

Фільм Ігоря Масленникова - це дотепний, інтелектуальний детектив, а зовсім не трилер. Чого тільки варта блискуча гра відомих акторів - милий дурень Генрі Баскервіль у виконанні Микити Михалкова; Олександр Адабашьян, який зробив Берімора знаковим персонажем і запустив у народний фольклор фразу «Вівсянка, сер!»; лиходій Степлтон у виконанні Олега Янковського не видається хворим психопатом, а просто досить дотепним негідником; і, звичайно ж, Василь Ліванов і Віталій Соломін зіграли Холмса і Ватсона не такими, як задумував їх автор, а такими, як ми уявляємо собі англійських джентльменів.

І нехай хтось скаже, що це погана екранізація!

    «Собаче серце» за книгою М. Булгакова (реж. В. Бортко, 1988 р.). Ця книга - сатиричний фейлетон, що висміює люмпенів (декласованих й деморалізованих верств населення, що опинилися на «дні» суспільства), які швидко піднімаються по службових сходах.

   Фільм Володимира Бортка - це трагічно-епічний твір. Історія перетворення доброго і розумного пса на злу і тупу людину проходить  всі стадії - від смішного (коли Шариков грає на балалайці перед вченими) до страшного (коли віриться, що він може вбити людину  і згвалтувати уподобану йому дівчину). Глядачам абсолютно ясно, чим закінчиться боротьба професора і Швондера, життя напівголодної секретарки Васнецова - «дівчини» Шарикова, благородного Борменталя та інших героїв.
    Нам здається, що у цього фільму ніколи не буде ремейка. Не уявляємо, як можна  екранізувати цю книгу ще краще. 

«Д'Артаньян і три мушкетери» за книгою О. Дюма «Три мушкетери» (реж. Г. Юнгвальд-Хількевич, 1978 р.). Знаменитий авантюрно-пригодницький роман  розповідає про дружбу чотирьох друзів, що супроводжується  погонями, дуелями, політичними інтригами і вбивствами.

Екранізація ж цієї книги перетворилася на мюзикл - ніякої політики, ніяких кривавих сцен, тільки дружба, честь, любов і багато пісень, що, навіть через 35 років їх продовжують співати. А Михайла Боярського багато хто вважає кращим Д'Артаньяном всіх часів і народів.

А чого ви чекаєте від екранізацій? Віддаєте перевагу, коли режисер показує нове бачення знайомого твору або вважаєте за краще максимальне наближення  до тексту книги?