Людмила Житня – лауреатка премії імені В’ячеслава Чорновола

 

Премія імені В’ячеслава Чорновола за найкращу публіцистичну роботу в галузі журналістики присуджується щороку, починаючи з 2004-го. Нею відзначають твори, «що сприяють утвердженню історичної пам’яті народу, його національній свідомості та самобутності». У 2021 р. премію імені В’ячеслава Чорновола за найкращу роботу в галузі журналістики отримала письменниця, публіцистка, член Національної спілки письменників України  Людмила Житня за книгу «Чорнобиль – очима жінок. Інтерв’ю з атомною катастрофою».

Ця книга – інформаційне джерело про вселенську трагедію XX ст. та попередження cвіту про небезпеку, що несе в собі атом, який вийшов з-під контролю. Збірка містить інтерв’ю з жінками-ліквідаторами та евакуйованими про події довкола Чорнобильської катастрофи.

В Україні з’явився навчальний комікс про піратство

 

В Україні створили навчально-інформаційний комікс «Піратолови», присвячений проблемі піратства у сфері авторських та суміжних прав.

У коміксі розповідається невелика історія, з якої можна дізнатися про різні аспекти піратства: поняття, види, відповідальність за здійснення, шкоду, що воно завдає, а також конкретні способи боротьби з ним. Комікс розробили учасники 13-го набору Відкритого Університету Реформ, що реалізовується Центром демократії та верховенства права завдяки фінансовій підтримці Швеції. Також у ньому зібраний перелік інтернет-ресурсів, за допомогою яких можна слухати, читати або дивитися контент легально.

Додатком до коміксу є інтерактивна онлайн-гра, яка допоможе перевірити свої знання про піратство.

Калькулятор, який конвертує витрачений у соцмережах час в прочитані книжки

Нещодавно у всесвітній мережі Інтернет з’явився онлайн-калькулятор, що дозволяє порахувати, скільки книг людині вдалося би прочитати за час, проведений у соцмережах. Калькулятор розраховує, як часто людина переглядає соцмережі протягом години, середній час кожного відвідування соцмереж, приблизну кількість сторінок друкованого видання та швидкість читання.

Завдяки калькулятору було підраховано, що люди, які відвідують соцмережі по 7 хвилин один раз на годину, витрачають на них майже дві години протягом дня. Якщо читати із середньою швидкістю 200 слів за хвилину, за день читач подолає 240 сторінок по 250 слів. А це в середньому 136 книжок за рік!

Для того щоб дізнатится, скільки книг можна було б прочитати за час, присвячений соцмережам «Фейсбук», «Інстаграм», «Твіттер» та ін., необхідно лише ввести власні дані. Якби люди щодня приділяли увагу соцмережам лише на кілька хвилин менше, вони б отримували сотні годин на читання книг протягом року.

У сервісу є й інші можливості: можна визначити додатковий час на роботу, вивчення мов чи спортивну активність, кількість спалених калорій чи серій улюблених серіалів, які вдалося би переглянути.

Дізнатися свій результат можна за посиланням:

https://www.omnicalculator.com/everyday-life/social-media-time-alternatives

 

В Україні заснували нове видавництво «Біла Сова»

 

У 2021 р. в Києві відкрився видавничий дім «Біла Сова», в якому виходитимуть книги для дорослих і дітей з використанням інтерактивних доповнень. Тематичний фокус видавництва – казки. Наразі книги створюють для дитячої аудиторії, надалі планують працювати з матеріалами для підлітків.

У кожній книжці видавці використовують анімацію та доповнену реальність. У «Білій Сові» переконані, що книги з «живими» ілюстраціями стають ближчими нинішньому поколінню дітей. «Ми прагнемо, щоб сучасні діти, звиклі до технологізації світу, сприймали час із книжкою як захопливу подорож. Щоб вони могли погратися із персонажами, зазирнути у світ казки і відчути себе її частиною. Ми хочемо створити конкуренцію усім іншим каналам розваг, до яких мають доступ діти. Показати, що читання – це не нудний процес, а захоплива мандрівка», — пояснює маркетолог видавництва «Біла Сова» Марина Яцкевич.

У видавництві констатують, що використання анімації та доповненої реальності недостатньо поширене в Україні. Це пов’язане із високою собівартістю книг. Адже використання технологій віртуальної реальності у виданнях потребує значних фінансових вкладень, які не вдасться повернути швидко.

Наразі у «Білій Сові» вийшли казки Ганса Крістіана Андерсена «Дюймовочка» та «Попелюшка», а також книга української художниці Крістіни Нгуєн «Історії про Пандімуна».  Ілюстрації у книгах оживають, якщо навести на них камеру смартфона. Для цього не потрібно завантажувати спеціальні додатки – процес інтерактиву з книжкою максимально простий. Читачам достатньо скористатися спеціальним ефектом на Instagram-сторінці видавництва.

Всесвітньою книжковою столицею 2023 року оголосили Аккру

 

Генеральна директорка ЮНЕСКО Одрі Азулай оголосила Аккру (столицю Гани) Всесвітньою книжковою столицею 2023 року.

Місто запропонувало комітету Всесвітньої книжкової столиці широку програму, орієнтовану на групи населення з низьким рівнем писемності. В Аккрі планують покращити шкільну та громадську інфраструктуру та надати інституційну підтримку навчанню протягом усього життя з метою розвитку культури читання.

Програма спрямована на заохочення розвитку професійних навичок фахівців у видавничій справі та креативних індустріях, діяльність яких направлена на підвищення соціально-економічних показників країни. У майбутній книжковій столиці будуть засновані мобільні бібліотеки для охоплення різних груп населення з метою проведення заходів щодо сприяння читанню та написанню книжок різними мовами. Також у місті планується створення центрів освіти для безробітної молоді, організація конкурсів народного мистецтва та культури Гани, які будуть інклюзивними.

Аккра стане Всесвітньою книжковою столицею 23 квітня 2023 р., у Всесвітній день книги й авторського права. Як відомо, у 2020 р. цей статус мала столиця Малайзії Куала-Лумпур, у 2021 р. Книжковою столицею світу стало місто Тбілісі (Грузія), у 2022 р. буде місто Гвадалахара (Мексика).

Вчені з Нью-Йорка довели перевагу читання під відкритим небом

 

А чи знаєте ви, що читання при різному освітленні – природному або електричному – впливає на сприйняття написаного тексту? Це змогли довести вчені з Нью-Йоркскього коледжу оптометрії. Дослідники провели експеримент, в якому задіяли людей і кішок. Під час проведених тестів вони виміряли реакцію зорових нейронів на світлі та темні квадрати у приміщенні і на вулиці. Результати експерименту були опубліковані у науковому журналі «Cell Reports».

Вчені довели, що природне освітлення стимулює зорову кору головного мозку. Керівник дослідження Хамед Рахімі-Насрабаді підкреслив, що текст сприймається краще саме завдяки яскравому світлу.

Отже, поки на вулиці тепла яскрава осінь, скористайтеся можливістю приємно провести час з книгою на свіжому сонячному повітрі.

 

Чому так мало чоловіків читають книги, написані жінками?

 

Як відомо, багато жінок намагалися видати свої твори під чоловічими іменами. Наприклад, англійська письменниця Джоан Кетлін Роулінг працювала під псевдонімом Роберт Гелбрейт, а Амандіна Аврора Дюпен Люсіль, яка стала в заміжжі баронесою Дюдеван, стала відома читачам під ім'ям Жорж Санд. Також сестри Шарлотта, Емілі і Енн Бронте перші свої роботи видавали під іменами Каррер, Елліс і Ектон Белл. Автор знаменитого роману «Миддлмарч» Джордж Еліот – теж жінка. Письменниця Мері Енн Еванс користувалася чоловічим псевдонімом, щоб викликати у публіки серйозне ставлення до своїх робіт, зберігаючи при цьому  недоторканність свого особистого життя.

Протягом століть авторки приховували свою стать, щоб переконати чоловіків читати їхні книги. А що ж відбувається сьогодні? Як це не дивно звучить, але у сучасному світі залишається така ж тенденція.

У видавництві «Doubleday» вийшла книга британської журналістки Мері Енн Сігхарт «Дефіцит авторитетності» («The Authority Gap»), що була створена на основі результатів досліджень агентства «Nielsen Book Research» з маркетингового аналізу книжкового ринку.

За його даними, серед читачів, які прочитали десять найпопулярніших в Британії книг, написаних жінками, зокрема Джейн Остін, Маргарет Етвуд, Даніелой Стіл і іншими, лише 19% виявилися чоловіками. У той же час частка жінок, які читають бестселери, написані чоловіками, досягає 45%.

Також співвідношення цих показників зберігається і серед лауреатів Букерівської премії. Твори Маргарет Етвуд читає 21% чоловіків, а книги Джуліана Барнса – 39% жінок. Якщо говорити про літературу в жанрі       нон-фікшн, то жінки на 65% більш охоче читають книги, написані чоловіками, ніж навпаки.

За спостереженнями самої журналістки, справа не в тому, що чоловікам не подобаються книги, написані жінками. На одному з найбільших книжкових рекомендаційних сайтів «Goodreads» середня оцінка, що була виставлена чоловіками книгам авторок становить 3,9 бали з 5. У той же час жінки в середньому оцінюють книги, написані чоловіками на 3,8 бала.

Мері Енн Сігхарт впевнена, що «дефіцит авторитетності», від якого страждають жінки-письменниці, полягає в тому, що чоловіки відчувають  упередження по відношенню до них і тому набагато рідше заглядають в їхні книги у порівнянні з книгами, написаними чоловіками.

Навіть сама автор підписує свої роботи не повними ім'ям – Мері Енн, а ініціалами М.Е., щоб не відштовхнути значну частину чоловічої аудиторії, хоча вже два десятки років працює помічником редактора та оглядачем в «The Times», веде програми на BBC Radio 4 і займає цілий ряд інших позицій в престижних культурних і освітніх установах Великобританії. За словами журналістки, в її країні так роблять багато жінок, які пишуть.

Чому варто читати книги: літературні аргументи

 

Знайти відповідь на питання: «чому варто читати книги?» пропонуємо серед творів художньої літератури. Захоплюючі історії в книгах допомагають відволіктися від негативу і налаштуватися на позитивний лад. Багато літературних героїв вірять у краще, і ця віра допомагає їм не втратити самовладання навіть перед лицем найважчих життєвих ситуацій. Так було з Джейн Ейр – героїнею однойменного роману Шарлотти Бронте. А Елізабет Беннет з книги Джейн Остін «Гордість і упередження» взагалі «багато читає і не визнає інших задоволень».  

Холден Колфілд з роману Джерома Селінджера «Над прірвою у житі» з захватом читає книги різних авторів і вважає письменників, які їх створили, своїми кращими друзями. Книги стали цікавими співрозмовниками і віддушиною для Герміони Грейнджер з циклу творів про Гаррі Поттера та багатьох інших літературних персонажів.

Часто книги дають змогу визначитися з метою в житті. Так, героїня роману Пенелопи Фіцджеральд «Книжкова лавка» Флоренс Грін, яка раптом овдовіла, ризикує всім, відкриваючи книжковий магазинчик в приморському містечку, щоб продемонструвати людям, що книги є найкращою скарбницею людської мудрості. А героїня Маркуса Зусака («Крадійка книжок») ризикує не тільки свободою, а й життям, рятуючи літературні шедеври від рук нацистів.

Можна навести ще безліч прикладів з літератури, але краще, ніж написав Рей Бредбері, сказати важко: «Все, що ви шукаєте, Монтегу, існує в світі, але проста людина хіба тільки одну соту може побачити своїми очима, а останні дев'яносто дев'ять відсотків вона пізнає через книгу».

Сюзанна Кларк – лауреатка Жіночої літературної премії

 

Британська Жіноча літературна премія (The Women's Prize for Fiction) була заснована в 1996 р. після того, як за п'ять років до цього жодна письменниця не була включена до Короткого списку Букерівської премії. Від дня заснування премії серед її лауреатів були такі письменниці, як Енн Петчетт, Мерилін Робінсон, Алі Сміт, Чімаманда Нґозі Адічі та ін.

У 2021 р. володаркою Жіночої премії за художню літературу стала англійська письменниця Сюзанна Кларк. Вона отримала нагороду за роман «Піранезі» («Piranesi»), написаний у жанрі магічного реалізму та опублікований у 2020 р. Грошова складова нагороди – 30 000 фунтів стерлінгів.

Авторка опублікувала цей роман через шістнадцять років після свого дебютного твору «Джонатан Стрендж і містер Норрелл», який отримав премії «Х'юго», «Локус» (за кращий дебют), «Всесвітню премію фентезі».

Головний герой роману – Піранезі – людина, яка замкнена у своєму будинку і може спілкуватися з іншими тільки в певні проміжки часу. Крім нього, у будинку живе ще одна людина – Інший, який частково є наставником Піранезі. Сама Сюзанна Кларк назвала роман «сумішшю Клайва Льюїса і Хорхе Борхеса».

Після завершення написання першого роману у письменниці діагностували синдром хронічної втоми, і свою нинішню премію вона вирішила присвятити жінкам, які, як і вона сама, зіткнулися у своєму житті з тривалими проблемами зі здоров'ям.

Скільки людей «отруїла» «королева детективу» Агата Крісті?

 

А ви знали, що Дама Агата Мері Клариса Крісті, леді Малловен, уроджена Міллер, у своїх романах «отруїла» приблизно вісімдесят людей? Найчастіше, злочинниці обирають отруєння як кращий спосіб вбивства. А леді Малловен мала до того ж певний медичний досвід, оскільки під час Першої світової війни працювала сестрою милосердя в госпіталі Міжнародного Червоного Хреста і після війни ще довго працювала на посаді фармацевта у місцевій аптеці.

Створювачка всесвітньо відомих персонажів – бельгійського детектива Еркюля Пуаро і бабусі Джейн Марпл – писала у своїй «Автобіографії»: «Кого б угробити? Чоловік міг би вбити дружину, звичайна справа для злочинів. Можна було б вибрати якийсь неординарний вид вбивства з екстравагантним мотивом, але це не імпонувало мені чисто художньо. Найголовніше для гарного детективного роману, щоб провина була очевидною, а потім виявилися причини, що роблять її неочевидною, і всі подумали б: дійсно, хто ж злочинець? Хоча і їжаку зрозуміло, що злочинець саме він. Ось саме тут я втратила думку та пішла готувати ще дві пляшки гіпохлориту, які знадобляться на завтра».

Втім, були серед її жертв і такі, які померли без участі передової фармакології: десяток ножових поранень, повішення, задушення, доведення до самогубства, утоплення, постріл в потилицю, падіння важкого предмету на голову.

Агата Крісті відзначала, що розуміла свої обмежені можливості в галузі літератури, але не старалася копіювати стиль письменників, якими захоплювалася, намагаючись залишатися собою.

«Я спробувала себе в різних областях, але ніколи не упиралася в тому, що погано виходило і до чого у мене не було природної обдарованості», – писала про себе «королева детективу».