Дізнайтеся про цікаві факти з життя відомих
світових письменників та поетів, їх вислови про книгу та читання, улюблені
цитати з прочитаних книг тощо.
Літературні постаті
· М.І. Костомаров мав феноменальну пам'ять. Він міг не тільки цитувати окремі місця з літописів, але й цілі акти і документи. З пам'яті виголошував великі уривки шевченкових поезій і вірші інших улюблених поетів, декламуючи часто Байрона, Шіллера, Гете та Максимовича. А найбільше подобалися йому українські думи: поет-учений пам'ятав не тільки тексти всіх дум, але й усі відомі їхні варіанти.
· Найбільше мов серед українців знав А.Ю. Кримський — український вчений, письменник, перекладач. Коли його запитували, скільки мов він знає, відповідав: «Мабуть, шістдесят, а то й більше!» У дитячі роки він досконало вивчив німецьку, французьку та англійську мови. В юнацькі - добре оволодів грецькою, турецькою, італійською, давньоєврейською, санскритом. Мови вивчав до кінця життя, став ученим-орієнталістом світового рівня, спеціалістом з арабістики, тюркології та іраністики і лишив після себе понад тисячу наукових праць. Він перший доніс до українського читача безпосередньо з оригіналів східну поезію, зробив переклад цілої її антології ІХ-ХУ ст., додавши вступні наукові довідки.
· Перебуваючи у Парижі, Марко Вовчок заприятелювала із знаменитим французьким фантастом Жюлем Bерном. Наслідком їхньої дружби було те, що Жюль Верн дав українській письменниці виключне право перекладу його творів на російську мову. Вона переклала 15 пригодницьких та науково-фантастичних романів Ж.Верна і сприяла популярності цього письменника в Росії.
· Г.С. Сковорода володів даром передчуття. Те, що він передбачив власну смерть, відомо багатьом, проте в історії залишився ще один неймовірний випадок. У 1770 році філософ три місяці жив у Києві у свого родича Іустина – начальника Китаївської пустині. Раптом під час прогулянки Подолом Сковорода відчув сильний трупний сморід. Наступного ж дня він всупереч проханням покинув Київ. Через два тижні в Києві почався мор і місто було зачинене.
· Один з найвизначніших письменників Франції, історик, філософ, поет Вольтер написав книжку «Історія Карла XII», яку до кінця XIX ст. було перевидано понад 100 разів. Дві сторінки в ній присвячено Україні та її гетьманові Івану Мазепі. У своєму творі Вольтер писав про Україну: «Україна завжди прагнула свободи, але, оточена Москвою, Туреччиною і Польщею, все була примушена шукати собі протектора в одній з цих держав». Мазепу він описував так: «Це була відважна людина, далекоглядна, невтомна в праці, хоч і поважного віку».
· Коли О.С. Пушкін лежав смертельно поранений після дуелі, лікар побачив, що залишилося йому жити лічені хвилини, запитав: “Може покликати друзів попрощатися?”. Пушкін, а він лежав у своєму робочому кабінеті, обвів очима стелажі з книгами і промовив: “Прощайте, мої друзі!”. За мить великого поета не стало.
У СВІТІ ЦІКАВОГО ПРО КНИГУ ТА ЧИТАННЯ
· Умільці багатьох країн створили цілу низку мініатюрних книжок, але мікромініатюрна книжка "Кобзар", створена українським майстром М. Сядристим, — найменша у світі: її площа — 0,6 кв. мм. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.
· Читання – пожива для розуму і душі. Але виявляється, це ще й свого роду ліки. Британські нейрофізіологи з університету Сассекса дійшли висновку, що жодне заняття не розслабляє людину так, як читання книг. Душевний стан учасників експерименту за 6 хв. прослуховування музики покращився на 61%, після чашечки кави – на 54%, прогулянка на природі допомогла на 42%, а відеогра чи фільм – всього на 21%. Найкращий результат показало читання – за ті ж 6 хвилин душевний тонус експериментальної групи зріс на 68%. Учений Девід Льюіс відзначив: «Головне, що захопившись змістом книги, людина розслабляється і забуває про всі неприємні думки». Тож читаймо!
ВИСЛОВИ, АФОРІЗМИ ПРО КНИГИ ТА ЧИТАННЯ
«Читання гарних книг відкриває нам приховані в нашій власній душі думки»
Ш. П'єрмон
«Читаючи вперше гарну книгу, ми переживаємо те ж почуття, як при появі нового друга. Знову прочитати вже читану книгу — значить знову побачити старого друга»
Вольтер
«Книги — кораблі думки, що мандрують по хвилях часу і бережливо несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління»
Ф. Бекон
«Шукайте людей, розмова з якими варта була б гарної книги; і книжок, читання яких варте було б розмови з філософами»
П. Буаст
«Люди перестають мислити, коли перестають читати»
Д. Дідро
«Любити читання — це обмінювати години нудьги, неминучі в житті, на години великої насолоди»
Ш. Монтеск'є
«Книги – це ріки, що напоюють моря»
Ярослав Мудрий
«Книги мають особливу чарівність; вони дають нам насолоду: вони розмовляють із нами, дають нам добрі поради, вони стають живими друзями для нас»
Ф. Петрарка
«Читання книги – це ніби розмова з найкращими людьми минулих віків»
Декарт
«Вчасно прочитана книга – це велике щастя. Вона здатна змінити життя так, як не змінить його найкращий друг чи наставник»
П. Павленко
«Книга є альфа і омега усякого знання, початок початків кожної науки»
С. Цвейг
«Хороша книга — це дарунок, заповіданий автором людському роду»
Д. Аддісон
«Дім, в якому немає книги, – неначе тіло без душі»
Цицерон
ЦИТАТИ З УЛЮБЛЕНИХ КНИГ
«Мы никуда не уходим. Просто иногда нас нет»
Эрих Мария Ремарк «Жизнь взаймы»
«В тот день, когда вы устыдитесь того, что любите, вы погибли».
Ф. Саган «Немного солнца в холодной воде»
«Если зрелище захватывает тебя только из-за денег, значит, на него не стоит смотреть».
Э. Хемингуэй «Праздник, который всегда с тобой»
«... Ничто на земле не возвышает так человека в самой сокровенной его сущности, как любовь. Да, любовь - та могучая, таинственная сила, что потрясает и преображает глубочайшие основы бытия...»
Эрнест Теодор Амадей Гофман «Дон Жуан»
«Щоб досягнути своєї мети, є одна важлива умова: перестати боятися самого себе. Раз і назавжди сприйняти себе як індивідуума й не піддаватися загальному психозу. Треба мати сили йти проти течії. А щоб мати ці сили - перестати боятись власних думок, що не збігаються з думками решти. Мати сміливість встати і сказати. Часом це досить важко…»
І. Роздобудько. «12, або Виховання жінки в умовах, непридатних до життя»
«...От чего умрет человек, если его лишить утешения, которые дает литература? - Либо от окаменения сердца, либо от атрофии нервной системы»
К. Воннегут «Колыбель для кошки»
«Єдиний спосіб подолання роботи - сама робота. Вартість має не вона, а можливість її подолання... Справжня вартість роботи саме в цьому самозапереченні»
Кабо Абе «Жінка в пісках»
«Лишь тот, кем бой за жизнь изведан, жизнь и свободу заслужил»
И. В. Гете «Фауст»
«Желание – это не то, что ты видишь, а то, что ты себе воображаешь»
П. Коэльо «Одиннадцать минут»
«Щастя - єдине мірило і критерій. Ради нього люди воюють, страждають. Його шукають у мандрах, у подвигах. Заради нього запускають ракети, будують машини, клопочуться за квартиру. Ради нього ми прагнемо кудись у неоглядну далину, в майбуття»
О. Бердник «Зоряний корсар»
«Пустые речи начинаются с «если»
Дж.Р.Р.Толкиэн «Властелин колец»
«Совесть – официальное название трусости»
О.Уайльд «Портрет Дориана Грея»
«Обычно люди обращаются за советом только для того, чтобы не следовать ему, а если кто-нибудь и следует совету, то только для того, чтобы было кого упрекнуть впоследствии»
А. Дюма «Три мушкетера»
«Там хорошо, где нас нет»
А.С. Экзюпери «Маленький принц»
«Ничего на свете нет глубже любви. Только в сказках принцесса целует жабу, и та превращается в прекрасного принца. В жизни все наоборот: принцесса целует принца, и он становится омерзительной жабой»
П.Коэльо «На берегу Рио Пьедра села я и заплакала»
Книги-ювіляри
2016 року
695 років - А. Данте «Божественна
комедія» (1321)
290 років - Дж. Свіфт «Подорожі
Гуллівера» (1726)
235 років - Д.І. Фонвізін «Недоросток»
(1781)
225 років - Р.Е. Распе «Пригоди барона
Мюнхгаузена» (1791)
200 років - Е.Т. Гофман «Лускунчик»
(1816)
190 років - Дж. Купер «Останній з
могікан» (1826)
185 років - М.В.
Гоголь «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831)
185 років - О.С. Грибоєдов «Горе від
розуму» (1831)
185 років - В. Гюго «Собор Паризької
Богоматері» (1831)
185 років - Стендаль «Червоне і чорне»
(1831)
185 років - О. де Бальзак «Шагренева
шкіра» (1831)
180 років - О.С. Пушкін «Капітанська
дочка» (1836)
175 років - Дж. Купер «Звіробій» (1841)
170 років - О.
Дюма «Граф Монте-Крісто» (1846)
165 років - Г. Мелвілл «Мобі Дік, або
Білий Кит» (1851)
155 років - Ф.М. Достоєвський «Принижені
і ображені» (1861)
150 років - Ф.М. Достоєвський «Злочин і
кара» (1866)
150 років - Т. Майн Рід «Вершник без
голови» (1866)
140 років – М.О.
Некрасов «Кому на Русі жити добре» (1876)
140 років - М. Твен «Пригоди Тома
Сойєра» (1876)
115 років - А. Конан Дойл «Собака
Баскервілів» (1901)
90 років - О.С.
Грін «Та, що біжить по хвилях» (1926)
85 років - І. Ільф і Є. Петров «Золоте
теля» (1931)
80 років - В.П. Бєляєв «Стара фортеця»
(1936)
80 років - В.П. Катаєв «Біліє парус
одинокий» (1936)
80 років – О.М.
Толстой «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно» (1936)
80 років - К. Чапек «Війна з
саламандрами» (1936)
75 років - А.П. Гайдар «Тимур і його
команда» (1941)
65 років – М.М.
Носов «Вітя Малєєв у школі і вдома» (1951)
65 років - Дж. Родарі «Пригоди
Чиполліно» (1951)
65 років - Д. Селінджер «Над прірвою в
житі» (1951)
45 років - Г.М.
Троепольскій «Білий Бім Чорне Вухо» (1971)