понедельник, декабря 05, 2016

Григір Тютюнник – скарб української літератури

5 грудня виповнюється 85 років від дня народження українського письменника, прозаїка, перекладача, педагога, члена Спілки письменників України Григора Михайловича Тютюнника. Його називають одним з найбільших новелістів української літератури, сьогодні виходять у світ його листи і спогади, тільки тепер його новели потрапляють до читача такими, якими їх написав сам автор.

У його житті було все: важке повоєнне дитинство без батька, служба на флоті, учительство в російськомовному Донбасі, літературна робота в Києві та добровільна смерть. Від змішання таких органічних і міцних інгредієнтів саме життя і твори Тютюнника вийшли такими сильними, що від них стає важко на серці і світлішає в голові.

Тютюнник не належав до шістдесятників, не виступав відкрито проти влади, єдина біографічна вада - репресований батько. Він писав про життя селян на мові, близькій простому народу. «Оддавали Катю», «Коза», «Син приїхав», «Три зозулі з поклоном» - новели, що стали класикою. У них ніякої крамоли, але саме ці короткі історії про скрутне життя маленьких українців цензура до людей без правок не пускала.


Вихід у світ кожної новели - як велика перемога, агенти КДБ - як постійний фон, цькування в Союзі і в пресі - звичайна справа. Так Тютюнник жив. І всі переживання тримав в собі. А коли у 80-му йому вручили, як подачку, премію Лесі Українки за дитячі твори замість очікуваної Шевченківської, Григір не витримав. Він пішов з життя у сорок дев'ять.
У Шилівці, селі, де народився Григір Тютюнник - ні пам'ятних знаків, ні меморіальної дошки. Тільки в школі група ентузіастів створила музей. За свій рахунок і на свій смак. Але і в цю маленьку кімнату приходять сотні відвідувачів з усієї України, слухають Григора, читають його твори.

Щоденники і листи Григора Тютюнника видані окремою книгою. Там фото і тисячі думок. Там Тютюнник справжній, без цензури. Ще одна цікава деталь - на Шевченківську премію твори Тютюнника вже після його смерті висунули самі читачі, а не організації, установи та спілки. Значить, він дійсно народний, а отже – вічний!

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...

Комментариев нет:

Отправка комментария