Майстер інтимної лірики

 

1 лютого виповнюється 120 років від дня народження українського поета, публіциста, літературного критика Є.Ф. Маланюка.

Євген Маланюк - неперевершений майстер інтимної лірики, філософ і визначна постать у становленні та розвитку української літератури. Його творчість дійшла до читача у дев’ятьох збірках. Самі назви говорять нам багато: «Стилет і стилос», «Гербарій», «Земля і залізо», «Земна Мадонна», «Серпень» та ін. Дуже різноманітними видаються тексти поета, але серед них так чи інакше вирізняються кілька мотивів, кілька тем, що проходять крізь усю творчу спадщину Є. Маланюка.

                      

Значну частину творчості поета займає поезія, присвячена Батьківщині. Євген Маланюк був змушений емігрувати з України, взагалі його життя складалося непросто. Але за жодних обставин образ рідної землі, Степової Еллади, як називав Україну митець, не зникав як з його серця, так і з творів «імператора залізних строф».

Але не тільки «залізні строфи» створював Є. Маланюк: вражає образністю та глибиною почуттів його інтимна лірика, що не поступається громадянській своєю художньою цінністю... У всіх творах відчувається неперевершений власний, оригінальний авторський стиль, небанальна образність, драматичне розгортання переживань ліричного героя. У душі образів, створюваних Маланюком, чітко відчувається любов та душевна близькість:

Ось вечір знов. Заплющує повіки

Безсилий день. І знову, знову сам.

Так треба ніжності, так треба, щоб навіки

Удвох молитися вечірнім небесам

 

Після прочитання кількох поезій Євгена Маланюка, присвячених темі кохання, здається, що вся його творчість дещо змінилася… Насправді, у сукупності різноманітних тем, оригінальних образів та форм віршування постає цілком конкретна, чітко окреслена постать. Постать людини сильної, палкої, справедливої у житті особистому і громадянському, і людини, геніальної у творчому житті...