Кадзуо Ісігуро – нобелівський лауреат з літератури 2017 року

Нобелівську премії з літератури в 2017 р. отримав британський письменник японського походження Кадзуо Ісігуро, «який в своїх новелах неймовірною емоційною силою відкопав безодню під нашим ілюзорним відчуттям зв’язку зі світом».

Хто такий Кадзуо Ісігуро? Пропонуємо вам цікаві факти з особистого і літературного життя письменника.

Батько письменника – Сідзуо Ісігуро, океанограф за професією, проводив дослідження в британському Національному інституті океанографії.

В юності Ісігуро відвідував семінар відомого британського письменника Малкольма Бредбері. Згодом письменники записали кілька розмов для радіо.

У молодості Ісігуро був соціальним працівником. На благодійному заході в Ноттінг Хіллі він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Лорною МакДугелл, яка також працювала в соціальній сфері. Досвід такої роботи допоміг Ісігуро в написанні роману «Не відпускай мене» (2005).

Дебютний роман автора «Там, де в серпанку пагорби» (1982) розповідає про відновлення міста Нагасакі після атомного бомбардування. Книга була переведена на 13 мов світу. Наступний роман «Художник хиткого світу» продовжує тему Японії у Другій світовій війні.

Ісігуро – автор декількох пісень джазової співачки Стейсі Кент. У музиці, так само як і в прозі, письменник намагається зберігати символізм і метафоричну стриманість. Його твори мають своєрідну синтаксичну ритміку. Його музика постає в таких романах, як «Не відпускай мене»  «Невтішні», «Ноктюрн. 5 історій про музику і сутінки».

У 2008 р. видання «The Times» віддало Ісігуро 32 місце в списку «50 кращих британських письменників з 1945 року».

Ісігуро – неймовірно титулований письменник. Серед його нагород – Меморіальна премія ім. Вініфред Голтбі за «Блискучий вид на пагорби» (1982), Приз «Whitbread» за «Художник плаваючого світу» (1986), Букерівська премія за «Залишок дня» (1989), Орден Британської Імперії (1995), французький Орден Мистецтв і літератури (1998) і, нарешті, довгоочікувана Нобелівська премія з літератури (2017).

Отримавши звістку про Нобелівську премію, Ісігуро сказав: «Це велика честь, головним чином тому, що це означає, що я йду по слідах великих письменників. Тому це велика похвала для мене. Світ знаходиться у моменті невизначеності, і я сподіваюся, що всі Нобелівські премії стануть силою для того, щоб зробити щось хороше саме зараз».