Цікаві факти про Лесю Українку

       25 лютого вся Україна відзначатиме 150-ту річницю від дня народження найславнішої поетеси, відомої письменниці та перекладачки Лесі Українки. Вже понад століття палає вогонь її пісень, бо все її життя було піснею мужності і любові, натхненною думою про Україну. Недаремно поетесу величають Дочкою Прометея.

Пропонуємо цікаві факти з життя славетної українки:

               Справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач – письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка. Батько – високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Дядько – відомий український діяч Михайло Драгоманов.

            У дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. Дівчина навчилася читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш.

 

                    У родині Лесю Українку називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Ім’я Зея (або Зеїчок) походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосія ділилось навпіл – так називали Лесю і її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.

·                Поетеса знала 7 мов – українську, французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську, хоч і не вчилася в школі. Її навчала мати і приватні вчителі.

·            У 12 років Леся Українка зайнялася перекладом книги «Вечори на хуторі біля Диканьки» М.В. Гоголя, її почали друкувати в українських літературних журналах. У 19-річному віці Леся сама написала для молодших сестер «Стародавню історію східних народів».

·                Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалася ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився, коли дівчині було всього 13 років.

·                Леся дуже любила музику й мала великі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу кісток. Але мала дуже гарний слух і голос. 220 народних мелодій записано з її голосу.

·                        Все життя Леся Українка боролася з хворобою. Перші ознаки сухот з’явились у Лесі в 11-12 років – цією хворобою була уражена в неї рука. Наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХІХ ст. хвороба ослабла, але в середині 90-х перекинулася на ногу.  Відтоді поетеса жила в санаторіях: в Карпатах, в Сан-Ремо, дві зими на Кавказі. Потім – Ялта, Кутаїсі,  Берлін. Писала Леся в гарячковім натхненні, бо поспішала висловити все, що було на серці.

·              Літературна спадщина Лесі Українки складається з ліричних поезій (збірки «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки»), поем («Русалка», «Роберт Брюс», «Давня казка»), драматичних поем («Блакитна троянда», «У пущі»), віршованих драм, з яких найкращою є «Лісова пісня». Леся Українка також писала прозою («Така її доля», «Жаль», «Над морем»). Її твори, крім великого ідейного значення, мають ще й високу мистецьку вартість. Вона у своїх ліричних поезіях,  епічних поемах і, передусім,  драматичних творах увела нові засоби мистецького слова, нові форми вислову, мелодію вірша.

·                Поетеса ввела до нашої мови  такі слова, як «напровесні» та «промінь». І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге можна назвати навіть науковим терміном. Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними.

·                Першим справжнім коханням Лесі Українки дослідники називають її «друга по нещастю» – хворого на сухоти Сергія Мержинського. Вони познайомилися в Ялті у 1897 р., приїхавши на лікування. Йому було 27 років, їй - 26. Спочатку він їй не сподобався, але поступово проник до душі. Він називав письменницю «Леся-Ларочка». Сергій помер у неї на руках в Мінську від туберкульозу легенів. У його смертного ложа Леся написала поему «Одержима».

·             Через шість років після смерті Мержинського, Леся познайомилася зі студентом-першокурсником Климентом Квіткою, музикознавцем і збирачем народних пісень. Коли вона оголосила про своє рішення вийти за нього заміж, її мати була категорично проти. Однак характер у Лесі був рішучий. Вона повністю відмовилася від батьківських грошей і пішла до Климента, щоб почати з ним нове, самостійне життя. Одружившись, Климент довів Лесі своє щире почуття. Він намагався зібрати гроші для лікування дружини, для цього розпродав все своє майно. На виручені гроші Леся лікувалася в Європі у найкращих докторів, але хвороба продовжувала прогресувати...

·                      Леся багато подорожувала по світу в надії, що лікарі вилікують її від хвороби. Водночас вона не переставала писати. Життя великої письменниці рятували лікарі Єгипту, Греції, Німеччини та Австрії. Однак все було марно – до хвороби кісткового туберкульозу додалася невиліковна хвороба нирок. Леся Українка померла 19 липня 1913 року в Сурамі (Грузія) у віці 42 років.

·                      Іменем Лесі Українки названа велика кількість площ, вулиць, театрів, бібліотек та інших установ в Україні. Наприклад, її ім’я  носять центральна публічна бібліотека для дорослих в Києві, університет і музей археології в Луцьку, центральна міська бібліотека міста Львова. Її життя і творчість вивчає Науково-дослідний інститут Лесі Українки. Окрім офіційних установ, на честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся», відкритий 28 серпня 1970 р. Він знаходиться у головному поясі астероїдів, що розташований між орбітами Марса та Юпітера і складається приблизно з 580 тис. астероїдів.

·            У 1971 р. за рішенням міжнародної організації ЮНЕСКО 100-річчя з дня народження Лесі Українки святкувалося в усьому світі.