Художник народної долі (до 100-річчя від дня народження М.П. Стельмаха)

Ювілей - завжди пора роздумів над долею письменника. Нинішня кругла дата -  100-річчя від дня народження   Михайла Панасовича Стельмаха - спонукає до розмірковувань щодо покоління українських митців, про яких донедавна говорилося й писалося лише з додатком «радянські».

Ми всі вивчали твори письменника за шкільною програмою, добре засвоївши, що романи Стельмаха — своєрідна енциклопедія українського села кінця XIX і першої половини XX століття...   

Сьогодні про Стельмаха ми чуємо не так часто. І тому саме зараз варто підняти і донести до всіх прихильників української літератури усе багатство його творчості, розповісти про письменника і про його епоху. Яким він був і як народжувалися його твори.

Найкращі твори Михайла Стельмаха — ті, де майже немає кон’юнктурних чи написаних із цензурних міркувань сторінок: повість про дитинство малого Михайлика «Гуси-лебеді летять» та «Щедрий вечір». Повість «Щедрий вечір» письменник написав для молоді. Намагався показати, якими шляхами, з якими труднощами йшло до кращого майбутнього його покоління. У творі переплелися дитячі враження і досвід дорослої людини.

Ніщо так не підносить людину, не надихає на добро, як любов. Власне, все гарне на світі починалося з любові, а кінчалося, коли любов вмирала, говорив Стельмах. «Моя тема в літературі — любов до людини». Вважав, що треба знати свою історію і берегти її. Без неї «ми ніщо, безбатченки».

Пишучи роман «Чотири броди», письменник говорив, що в житті кожної людини є чотири броди: блакитний, як світанок, - дитинство, як сон - хмільний брід кохання, брід праці й житейських турбот, і, нарешті, — брід внуків та прощання. Від того, як людина переправиться через них, стає видно, чого вона варта.

До речі, сам Стельмах до кінця життя лишався безпартійним — факт промовистий і рідкісний для митця його рангу. Письменник виборював змогу сказати основне: про правду і кривду, про хліб і сіль, про високу моральність і працелюбність рідного народу, про кохання і материнство, дитячу наївність і старечу мудрість, про красу української мови і пісні.

За роман «Велика рідня» у 1951 р. Михайло Стельмах був удостоєний звання лауреата Державної премії, а за роман «Чотири броди» в 1980 р. — Державної премії імені Т.Шевченка.

М.Стельмах був і залишається в пам’яті українського читача як літописець українського села, хранитель правди і добра на землі.

Твори Михайла Стельмаха:

· збірка поезій «Добрий ранок» (1941) — перша збірка;

· поетичні збірки «За ясні зорі» та «Провесінь» (1942);

· збірка оповідань «Березовий сік» (1944);

· роман-хроніка «Велика рідня» (1949–1951);

· роман «Кров людська — не водиця» (1957);

· роман «Хліб і сіль» (1959);

· роман «Правда і кривда» (1961);

· автобіографічна повість «Гуси-лебеді летять» (1964);

· автобіографічна повість «Щедрий вечір» (1967);

· роман «Дума про тебе» (1969);

· роман «Чотири броди» (1961–1974).