Вадиму Шефнеру – 100

Это так, а не иначе.

Ты мне, друг мой, не перечь:

Люди стали жить богаче,

Но беднее стала речь.

    Ці рядки належать відомому російському поету і прозаїку Вадиму Сергійовичу Шефнеру, якому 12 січня 2015 р. виповнилося б 100 років. На жаль, сьогодні його ім'я майже невідоме молодій читаючій публіці. Проте для людей старшого віку - справжніх шанувальників  літератури - творчість Шефнера була рятівним орієнтиром у роки застою і лихоліття. Не знати, хто такий Вадим Шефнер -  вважалося поганим тоном.

   

   За своє довге творче життя письменник створив велику кількість творів у різних жанрах, в т. ч. у жанрі фантастики. Не переривав він творчості до глибокої старості.

...Тоска, разлука ли, болезнь -

Что ни творится, что ни деется, -

Пока стихи на свете есть,

Нам есть, на что ещё надеяться.

   Ім'я письменника нерозривно пов'язане з Ленінградом і Петербургом, де він народився, прожив все життя і який любив усією душею. Навіть під час Великої вітчизняної війни він служив на Ленінградському фронті і був нагороджений бойовими нагородами. Не випадково в цьому році на честь 100-річного ювілею Вадима Шефнера одну з вулиць цього міста назвуть ім'ям письменника.

   Сподіваємося, що ім'я Вадима Шефнера не забудеться, тому що без його творчості наша література стала б біднішою. Ми по-доброму заздримо тим, кому вперше належить познайомитися з цим класиком другої половини ХХ століття. Такий читач відкриє для себе дивовижний світ поезії та прози Вадима Шефнера.

Много слов на земле. Есть дневные слова -

В них весеннего неба сквозит синева.

Есть ночные слова, о которых мы днем

Вспоминаем с улыбкой и сладким стыдом.

Есть слова - словно раны, слова - словно суд,-

С ними в плен не сдаются и в плен не берут.

Словом можно убить, словом можно спасти,

Словом можно полки за собой повести.

Словом можно продать, и предать, и купить,

Слово можно в разящий свинец перелить.

Но слова всем словам в языке нашем есть:

Слава, Родина, Верность, Свобода и Честь.

Повторять их не смею на каждом шагу,-

Как знамена в чехле, их в душе берегу.

Кто их часто твердит - я не верю тому,

Позабудет о них он в огне и дыму.

Он не вспомнит о них на горящем мосту,

Их забудет иной на высоком посту.

Тот, кто хочет нажиться на гордых словах,

Оскорбляет героев бесчисленный прах,

Тех, что в темных лесах и в траншеях сырых,

Не твердя этих слов, умирали за них.

Пусть разменной монетой не служат они,-

Золотым эталоном их в сердце храни!

И не делай их слугами в мелком быту -

Береги изначальную их чистоту.

Когда радость - как буря, иль горе - как ночь,

                               Только эти слова тебе могут помочь.