Факти бібліотечної історії

Як багато людей відвикли від відвідувань бібліотек! Здавалося б, все замінює Інтернет. Але є місця по-справжньому священні, вони зберігають дух книг, їхніх авторів. Це долі і життя, це оповідання та пригоди, це сама історія постає з полиць і проголошує своє право на гідність і повагу. А ця тиша, цей неповторний запах книжкових сторінок, безліч книжкових полиць ... Якесь хвилююче очікування, передчуття чогось нового і цікавого ...

Якщо ви так ставитеся до бібліотеки, то вас неодмінно зацікавлять маловідомі факти бібліотечної історії.

Перші відомості про бібліотеки відносять до часу існування Шумерської держави (3000 р. до н.е.). Книги-таблички зберігалися тоді у глиняних глечиках. На кожній полиці була глиняна «етикетка» завбільшки з мізинець з назвою галузі знання. Збереженню фондів допомагало грізне застереження: «Того, хто посміє забрати ці таблиці, нехай покарає своїм гнівом Ашур і Белит, а ім'я його і його спадкоємців назавжди буде віддано забуттю в цій країні».

В Арабському Халіфаті бібліотеки називалися «будинками мудрості». Перш ніж увійти до бібліотеки читач здійснював обмивання біля джерела, що розташовувалося при вході. Підлога бібліотеки покривалася килимами, на яких і сиділи читачі.

У 43 р. до н.е. Марк Антоній  подарував Пергамську бібліотеку єгипетській цариці Клеопатрі. Це був воістину царський подарунок!

      

 У ХV столітті італійський герцог Федеріго да Монтефельтро розробив інструкцію, де сформулював вимоги, що пред'являлися до бібліотекаря: вченість, приємний характер, представницька зовнішність, красномовство.

 Йоганн Вольфганг Гете протягом більше 30 років виконував функції міністра у невеликій тюрінгській державі. До кола його обов'язків входило й керування бібліотеками. На початку 1798 р. Гете підготував документ, де виклав вимоги до організації роботи бібліотеки: забезпечення контролю над збереженням фондів, ведення обліку нових надходжень і книговидачі, постійний розклад роботи. Він же ввів умову - книги в забрудненому стані до бібліотеки назад не приймати! Привілейовані кола були обурені такою нечуваною зухвалістю, але підкоритися довелося.

У 1876 р. у Філадельфії за ініціативи директора бібліотеки Колумбійського університету  Мелвіла Дьюї була створена перша Американська бібліотечна асоціація, а у 1887 р. - відкрита професійна бібліотечна школа. Особливу увагу Дьюї приділяв залученню до бібліотечної професії жінок. До ХХ століття ця професія вважалася винятково чоловічою.

17 липня 1918 р. вийшов декрет Ради народних комісарів «Про охорону бібліотек і книгосховищ РРФСР», що поклав початок націоналізації бібліотек. Реквізиції підлягали домашні бібліотеки обсягом понад 500 книг. Ідеологом книжкової націоналізації була Н.К. Крупська. Проводили кампанію призначені емісари. Інструкції, що регламентували їхню діяльність, розробляв відомий письменник Валерій Якович Брюсов.

У ХХ столітті один з найсміливіших прогнозів розвитку бібліотек дав Станіслав Лем у романі «Магелланова хмара»: «... у 2531 р. був введений новий спосіб зберігання людської думки. Стали використовувати тріони: маленькі кристали кварцу. Кристалик розміром з піщинку міг містити в собі стільки ж інформації, скільки міститься у стародавній енциклопедії. Була створена єдина для всієї земної кулі Центральна тріонова бібліотека ...».