У 1992 р. за
ініціативою товариства митців «Tegen-Beeld» в нідерландському м. Лейден було
розпочато проект «Вірші на стінах». Першим віршем, що прикрасив один із будинків
став вірш Марини Цвєтаєвої «Моїм віршам».
Усього на стінах
лейденських будинків з’явився 101 вірш поетів з різних країн світу, хоча
більшість з них належить нідерландським авторам.
Автори проекту
творчо підійшли до його реалізації. Наприклад, вірш нідерландського поета Кора
Вандрагера «Нідерландські залізниці» написано на жовтому фоні в дзеркальному
відображенні, так що навіть для тих, хто знає голландську мову, його прочитати
не дуже просто.
На одному з
будинків на площі Лейдена блакитними літерами на білому тлі бугійскою мовою,
поширеною в Індонезії, написано короткий вірш невідомого автора, але якщо не
знати, що це слова, то рядок можна легко прийняти за орнамент. Вірш можна
перекласти наступним чином: «Я був скрізь, але очі мої ніколи не зустрічали
більше мудрості, ніж тут».
Ще один короткий
вірш з’явився у 1999 р. на старій будівлі університетської
бібліотеки. Ці рядки – початок фрагмента старонідерландскою мовою, взятого з
латинського рукопису, написаного в абатстві Рочестер XII ст. Його можна перевести
приблизно так: «Всі птахи почали будувати гнізда, крім мене і тебе. Чого ж ми
чекаємо?».
Віршем, що
завершив проект у 2005 р., став «De profundis» Федеріко Гарсії Лорки. Він
знаходиться на стіні особняка Каммерлінг-Оннеса.
Комментариев нет:
Отправить комментарий