21 лютого 2013 р. Людмила Улицька - одна з найвідоміших
сучасних письменниць - відзначає свій 70-річний
ювілей.
Сама письменниця з усмішкою зауважує, що якби свого
часу її не вигнали з роботи, де вона займалася генетикою, бути б їй доктором
біологічних наук, а не автором півтора десятка книг.
Літературна доля Улицької і справді парадоксальна:
камерна за звучанням проза, що явно призначена для вузького кола «своїх» читачів,
поступово набула широку аудиторію. Сьогодні
письменниця - одна з найуспішніших
і модних авторів.
«Казус
Кукоцького». Це своєрідна сага, що
розповідає про долю професора медицини Павла Кукоцького, який втрачає двох
найулюбленіших жінок - дружину і дочку. Ця книга - про життя, смерть, любов, людські цінності і долю Росії.
«Щиро Ваш Шурик». У романі розкриваються взаємини сина й матері,
описаний стан підпорядкування людини почуттю обов'язку і пов'язані з цим втрати.
«Медея та її
діти». Це історія кохання і розлуки,
короткого жіночого щастя і довгих років обтяжливої самотності, радості єднання і гіркоти зради. Прагнення героїні
розкрити свою душу, поділитися теплом наштовхується на нерозуміння близьких людей, виявляється їм непотрібним. Цю книгу можна назвати
однією з кращих творів російської прози кінця ХХ століття.
«Зелений
намет». Справжня психологічна проза -
роман про любов, про долі, про характери. Але разом з тим, цей твір ширше цих визначень. Це роман про те, що справжня зрілість у нинішній цивілізації майже ніколи не досягається, особливо, коли на особистість, яка бажає піднестися,
тисне вантаж ідейний,
владний і свинцевий.
«Священне сміття». Нова книга письменниці -
автобіографічна проза та есеїстика - писалася у загальній складності 20 років.
Ця книга - безстрашна у своїй
відвертості і довірливості. Автор вперше
пускає читача до свого світу, вступає з ним у діалог не тільки
за допомогою художніх образів, а прямо і довірливо - очі в очі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий