Що ви знаєте про Марка Вовчка?

180 років тому -  22 грудня  1833 р. - народилася   українська письменниця Марко Вовчок, яка передусім відома своїми «Народними оповіданнями» і повістю «Інститутка». Визначення оповідань письменницею словом «народні» повністю себе виправдовує, адже вона першою зобразила український народ таким, яким він був насправді, тобто реалістично.

Що ми знаємо про особисте життя української письменниці із чоловічим псевдонімом Марко Вовчок, окрім того, що нам розповідає шкільна програма? Наведемо декілька фактів.

За прикладом інших всесвітньовідомих жінок-письменниць ХІХ ст. Марія Вілінська  (за першим чоловіком Маркович) обрала для себе чоловічий псевдонім – Марко Вовчок. Очевидно, це мало легітимізувати її в «чоловічій» культурі того часу. В кінці 1850-х років вона була єдиною в українській літературі жінкою. Існують декілька версій виникнення цього псевдоніму. Перша – письменниця вигадала псевдонім сама, за прізвищем першого чоловіка (Маркович). Друга версія – «Марко Вовчок» народився з вуст  П. Куліша, який поєднав прізвище чоловіка Марії з її «вовчкуватістю» у спілкуванні. Сама ж Марко Вовчок це прізвисько ненавиділа.

Росіянка за походженням, Марко Вовчок дебютувала як українська авторка й швидко завоювала значну славу, зайнявши своє місце між таких титанів, як Тарас Шевченко і Пантелеймон Куліш, і донині належить до найвідоміших класиків української прози. Одночасно вона довгий час була однією з найяскравіших постатей російської аристократичної еліти.

Марко Вовчок написала понад сто оригінальних творів і стільки ж перекладів. Письменниця перекладала з французької, німецької, англійської й польської мов. Серед перекладних творів — п'ятнадцять романів Жуля Верна. До найвідоміших творів російською мовою належать оповідання «Маша», «Игрушечка», повість «Живая душа». Але її найкращі твори написані саме українською мовою: казки; повісті «Інститутка», «Кармелюк», «Маруся», «Гайдамаки»; збірка «Народні оповідання».

 Марко Вовчок випускала журнал, що повинен був допомагати інтелігентним жінкам і де піднімалися питання емансипації. У 1871 р. вийшло 12 номерів, а в 1872 – 5. «Мене дуже  хвилює думка, скільки б могли зробити жінки, священицькі доньки й дружини, і що вони нічого не роблять», – писала Марія Вілінська.

 Повість письменниці «Маруся» отримала нагороду Французької Академії і була перекладена на багато мов. Зокрема, французькою повість вийшла в газеті «Ле Тепс».

Майже 40 років письменниця була постійним співробітником журналу «Magasin d`Education et de Recreation», де друкувався Жуль Верн.