Нова прозова збірка української письменниці, драматурга, літературознавця
Христі Венгринюк «Народжуватися і помирати взутими» вийшла доволі строкатою й
водночас дуже цільною. Психоделічні, іноді химерні, а часом буденні історії з
життя героїв: Ксеня – наречена зебри; Марія, яка померла; дівчинка, яка
страждає на безсоння; Нікіфор, який шукає правильний шлях, та хлопець Лукаш, який шукає Когось…
Оповідання,
що увійшли до збірки, авторка писала впродовж останніх 7 років, що були для
письменниці досить складними та болючими. Це роки подолання важкої депресії,
роки пошуків опори під ногами, час, коли тебе переповнює велике бажання любити,
насолоджуватися життям, проживати його повно й з радістю. Однак іноді, щоб до
цієї радості прийти, необхідно пережити чимало душевних поневірянь, подолати
власні сумніви, перебороти свої страхи, щоб врешті стати щасливим.
Цінність
творчості Христі в її щирості. Авторка не пише суцільно про вигадані речі, не створює
вигадані образи. Сюрреалізм та фантазійність оповідань не є лише уявою, але
скоріше відображенням пережитих емоцій, почуттів та болю. Все, що описує в цій
збірці письменниця, – безсоння, страхи, зневіра й пошуки, – справжнє.
Комментариев нет:
Отправить комментарий