Мабуть, не
знайдеться у
світі людини, яка
б не знала напам’ять хоча б одного віршованого твору. 21 березня ми
відзначаємо Всесвітній день поезії. Цей день – день весняного рівнодення у північній
півкулі – був обраний як символ оновлення природи і творчого характеру
людського духу.
Ми вітаю вас з цим чудовим святом! Нехай
бурхливе джерело поезії наповнює ваші серця безмежною блакиттю, дарує
натхнення, гарний настрій та легкі рими!
Пропонуємо згадати чарівні рядки
улюблених поетів.
И скучно, и грустно, и некому руку подать
В минуту душевной
невзгоды...
Желанья!.. что пользы напрасно и вечно желать?..
А годы проходят -
все лучшие годы!
Любить... но кого же?.. на время - не стоит труда,
А вечно любить
невозможно.
В себя ли заглянешь? - там прошлого нет и следа:
И радость, и муки,
и всё там ничтожно...
Что страсти? - ведь рано иль поздно их сладкий недуг
Исчезнет при слове
рассудка;
И жизнь, как посмотришь с холодным вниманьем вокруг -
Такая пустая и
глупая шутка...
М.Ю. Лермонтов
Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
В. Симоненко
Мешать
соединенью двух сердец
Я не намерен. Может ли измена
Любви безмерной положить конец?
Любовь не знает убыли и тлена.
Любовь - над бурей поднятый маяк,
Не меркнущий во мраке и тумане.
Любовь - звезда, которою моряк
Определяет место в океане.
Любовь - не кукла жалкая в руках
У времени, стирающего розы
На пламенных устах и на щеках,
И не страшны ей времени угрозы.
А если я не прав и лжет мой стих,
То нет любви - и нет стихов моих!
В. Шекспір
Храни меня,
мой талисман,
Храни меня во дни гоненья,
Во дни раскаянья, волненья:
Ты в день печали был мне дан.
Когда подымет океан
Вокруг меня валы ревучи,
Когда грозою грянут тучи -
Храни меня, мой талисман.
В уединенье чуждых стран,
На лоне скучного покоя,
В тревоге пламенного боя
Храни меня, мой талисман.
Священный сладостный обман,
Души волшебное светило...
Оно сокрылось, изменило...
Храни меня, мой талисман.
Пускай же ввек сердечных ран
Не растравит воспоминанье.
Прощай, надежда; спи, желанье;
Храни меня, мой талисман.
О.С.
Пушкін
Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя
цвіте, як пишний сад.
І, мов у
сні, шепочуть листя губи,
І квіти
шлють солодкий аромат.
Люблю весну,
коли плюскочуть ріки,
Коли рида од
щастя соловей,
І заглядає
сонце під повіки
У тишині
задуманих алей...
Люблю, коли
блукає місяць в травах,
Хатини
білить променем своїм
І п'є тепло
ночей ласкавих,
А на лугах
пливе туманів дим...
Весна вдягла
у зелень віти в дуба,
уже
курличуть в небі журавлі.
Люблю весну,
та хто її не любить
на цій
чудесній, радісній землі!
В.
Сосюра
В полях, под
снегом и дождем,
Мой милый друг,
Мой бедный друг,
Тебя укрыл бы я плащом
От зимних вьюг,
От зимних вьюг.
А если мука суждена
Тебе судьбой,
Тебе судьбой,
Готов я скорбь твою до дна
Делить с тобой,
Делить с тобой.
Пускай сойду я в мрачный дол,
Где ночь кругом,
Где тьма кругом, -
Во тьме я солнце бы нашел
С тобой вдвоем,
С тобой вдвоем.
И если б дали мне в удел
Весь шар земной,
Весь шар земной,
С каким бы счастьем я владел
Тобой одной,
Тобой одной.
Р. Бернс
Моя любове!
Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Л. Костенко
Если град
зашумит с дождем,
Если грохнет шрапнелью гром,
Все равно я приду на свиданье,
Будь хоть сто непогод кругом!
Если зло затрещит мороз
И завоет метель, как пес,
Все равно я приду на свиданье,
Хоть меня застуди до слез!
Если станет сердиться мать
И отец не будет пускать,
Все равно я приду на свиданье,
Что бы ни было - можешь ждать!
Если сплетня хлестнет, ну что ж,
Не швырнет меня подлость в дрожь,
Все равно я приду на свиданье,
Не поверя в навет и ложь!
Если я попаду в беду,
Если буду почти в бреду,
Все равно я приду. Ты слышишь?
Добреду, доползу... дойду!
Ну, а если пропал мой след
И пришел без меня рассвет,
Я прошу: не сердись, не надо!
Знай, что просто меня уже нет...
Е. Асадов
Комментариев нет:
Отправить комментарий