Після смерті деяких знаменитих письменників людству залишаються твори, які вони не встигли закінчити. У кожної
незавершеної книги своя доля. Одна з них нищить читачів недоговореністю, а іншій, здається, і зовсім не потрібна кінцівка. Але, буває, що останній, незакінчений твір став для його автора найважливішою віхою, а то і книгою всього життя, підсумком творчого
шляху. Тому по-справжньому велика книга, навіть обірвана смертю автора на півслові,
- безсмертна.
Пропонуємо згадати найвідоміші книги, що залишилися незавершеними.
Я. Гашек «Пригоди бравого солдата Швейка».
Це одна з найпопулярніших книг, де з'єдналися риси військової
епопеї і шахрайського роману. Її перші три частини, що виходили окремими
випусками, автор створював протягом 1920-1921 років. Багато чеських газет тоді
писали, що такому аморальному твору немає місця в пристойному суспільстві,
однак читачі дуже полюбили цю книгу. 3 січня 1923 р. письменник помер, не
дописавши четверту частину роману (а всього їх планувалося шість). Сьогодні
книга так і видається, що не заважає їй бути однією з найбільш читаних і улюблених.
О. С. Пушкін «Дубровський». Приступаючи до написання книги, Пушкін сподівався
створити твір, що припав би до душі публіці і зміг конкурувати з великими романами Гюго, Стендаля
і Бальзака. Однак йому не вдалося закінчити роман про російського Робіна Гуда. Назву книзі дали видавці, так як у пушкінському рукописі замість назви була вказана дата початку роботи:
«21 жовтня 1832 р.».
Ч. Діккенс «Таємниця Едвіна Друда».
Критики часто лаяли письменника за те, що сюжети його творів були часом, на
їхню думку, нехитрими. Письменник вирішив їм відповісти, і в 1870 р. почав писати і публікувати детективний роман, кінцівку якого не дописав. Письменник помер
9 червня 1870 р., а читачі та літературознавці
досі гадають, чим повинен був скінчитися роман: чи головний герой після низки перипетій помирає, чи залишається живим і вистежує свого вбивцю. Збережені замітки Діккенса цієї таємниці не розкривають.
Ф. Кафка «Замок».
Переживаючи черговий нервовий зрив, письменник у січні 1922 р. береться за
написання книги - загадкової історії про землеміра К., який намагається знайти дорогу до Замку. Не
особливо дбаючи про розвиток і цілісність оповідання, Кафка писав роман вісім
місяців, а потім повідомив своєму другові, що припиняє роботу. Цей незавершений роман став підсумковим твором письменника і, на думку
критиків, у ньому знайшли відображення всі життєві проблеми автора, а частину його епізодів можна вважати й
автобіографічними.
М.В. Гоголь «Мертві душі». Як відомо, ідею роману Гоголю
запропонував Пушкін. Микола Васильович планував створити тритомну поему,
зобразивши в ній все російське життя. Перший том мав небувалий успіх. Читачі чекали, що наступні томи
стануть ще більш смішними, різкими і нещадними по відношенню до тогочасної
дійсності. Однак у другому томі Гоголь збирався вивести позитивні образи і зобразити моральне переродження
Чичикова. Таким чином, «мертві душі» стали б «живими душами». Закінчена поема,
за задумом автора, повинна була стати релігійним одкровенням, піднесеною проповіддю. Але в підсумку виявилося, що
«позитивні образи» неорганічні для художнього світу Гоголя. У липні 1845 р. письменник, який страждав нападами меланхолії, спалює другий том. Його збережені глави були вперше видані у 1855 р. після смерті письменника.
М. Пруст «У пошуках втраченого часу». У
цьому напівавтобіографічному творі, позбавленому жорсткого сюжету і населеному
десятками сотень героїв, письменник узагальнив весь досвід свого життя. Автор
майже безперервно працював над своєю книгою протягом 13 років і помер, не
закінчивши її. Останні три томи, відредаговані братом письменника, вийшли посмертно.
Комментариев нет:
Отправить комментарий