Згадаємо твори Василя Стефаника

   14 травня виконується 145 років від дня народження визначного українського письменника, неповторного майстра соціально-психологічної новели, громадського діяча та політика Василя Семеновича Стефаника.  

   Ім’я письменника стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу. Його новели та оповідання вражають своєю виключною правдивістю, справжньою оригінальністю і художньою досконалістю. Головна увага зосереджується на відтворенні психологічних переживань героїв, викликаних трагічними подіями в їхньому житті. І. Франко  відзначав, що з’явився, може чи не найбільший після Шевченка письменник, «яким уже нині можемо повеличатися перед світом», а «його новели – як найкращі народні пісні…».

   Пропонуємо згадати декілька  творів письменника.

  «Камінний хрест».  Це єдиний твіp Стефаника, пpисвячений темі емігpації. В його основу покладений спpавжній факт. Односелець письменника, емігpуючи до Канади, поставив на своєму полі кам’яний хрест, що понині стоїть на найвищому пагоpбі в Русові.

  Геpой новели Іван Дідух емігpує, піддавшись вимогам дpужини і синів. Для нього pозставання з pідною землею − тpагедія. Пpойнятий стpашною тугою, Дідух почував себе як камінь, викинутий хвилею на беpег. Та й весь він наче закам'янів. Каpтини пpощання, сповіді, жалібний спів, божевільний танець − все це намагання автоpа показати читачеві наpодну недолю, людське гоpе і водночас сподівання тpудівника на кpаще майбутнє.  Образ «камінного хреста»   став  символом того страшного тягара, що несло на своїх плечах селянство.

  «Вона – земля». Твір наповнений глибоким патріотизмом. У важкий час війни люди вертаються до рідного клаптика землі, без якого просто неможливе їхнє життя. Земля -  є найцінніше, що має людина, тому якщо і гинути, то на своїй землі.

   «Сини».   Це суцільний монолог старого батька, в якому він виливає свій жаль за вбитими на війні синами в голосних скаргах на полі, орючи свою ниву. Туга за синами така велика, що він і скаржиться, і плаче, і падає на землю. Герой не знає, як вгамувати біль, що палить його зсередини. Він ладен віддати життя, аби побачити хоча б могили своїх синів.

  «Діточа пригода». У новелі  крізь призму дитячого сприйняття зображується смерть, війна і жах. Маленький Василько, який  з меншою сестричкою опинився поблизу фронту біля вбитої мами, не усвідомлює усього трагізму ситуації, а в читача  стигне кров…

  «Дорога». Автор показує  тяжку працю й жахливу долю трудящих. Горе  героя новели – не лише особисте, а породжене горем народним.