3
лютого відзначають
Всесвітній день боротьби з ненормативною лексикою. Засилля нецензурної лайки в
нашому житті дуже велике. У побуті ми
всі висловлюємося з різним ступенем «красномовства», а фраза «ми матом не
лаємося, ми їм розмовляємо» стала жартом, в якому,
безумовно, є велика частка правди.
Сьогодні
ненормативна лексика проникла у засоби масової інформації, кіно і, що
найобразливіше, навіть у літературу. При цьому сприймається вона багатьма
творчими людьми не як епатаж, а як цілком припустимий прийом: мов, тільки так
можна виразити правду життя. Чи справді без цього не обійтися, якщо хочеш бути максимально чесним у мистецтві? Чи все ж таки
ненормативна лексика у першу чергу - комерційний засіб заманювання публіки? Може, це - бажання письменників привернути до себе увагу або
спроба відобразити реальність сьогоднішнього дня?
Сьогодні,
коли вживання нецензурних слів і виразів в усному мовленні стало буденним
явищем, з новою силою пожвавилися дискусії щодо припустимості
або, навпаки, неприпустимості їхнього використання в літературній мові. Ми категорично не
допускаємо ненормативну лексику в літературних
творах. Що стосується свободи слова, то ніхто ще не відміняв адміністративні
штрафи за лайку в громадських місцях, а книга - це теж, у
деякому роді, громадське місце.
Уміння
обходитися без цих брудних слів - ознака справжнього, глибокого письменника. А
те, що деякі літератори зараз щосили користуються цими словами, говорить про їхній бідний словниковий
запас і духовну
убогість. Ви з цим згодні?
А як ви ставитеся
до ненормативної лексики у літературі?
Комментариев нет:
Отправить комментарий