Джордж Бернард Шоу: обранець долі

   26 липня  2016 р. виповнюється 160 років від дня народження видатного англійського драматурга і романіста ірландського походження, лауреата Нобелівської премії Джорджа Бернарда Шоу. Він був одним із реформаторів театрального мистецтва XX ст. і другим за популярністю драматургом в англійському театрі після Шекспіра. Шоу увійшов до світової літератури як істинно англійський драматург, який володів витонченим англійським гумором і своєю манерою жартувати. Ця манера, за його словами, полягала в тому, щоб говорити правду.

   Пропонуємо цікаві факти з життя письменника.

  Дитячі роки майбутнього письменника були затьмарені пристрастю батька до спиртного і розбратами між батьками, тому хлопчик часто відчував себе самотнім. Кращими його друзями були книги.

  Навчання йому не давалося: він змінив чотири школи і всюди відставав за програмою. Але після уроків вирушав добувати власні знання - у бібліотеці, де читав Шекспіра і Діккенса.

  Ще в молодості Бернард вирішив заробляти на життя літературною працею. Він регулярно звертався до  різних редакцій і всюди отримував відмову. Тільки одну його статтю взяли до друку, заплативши автору п'ятнадцять шилінгів, - і це було все, що Шоу заробив пером за дев'ять років. За ці роки він написав п'ять романів, що відкинули всі англійські видавництва. Пізніше вони всі були надруковані.

  У 28 років Шоу почав працювати журналістом у лондонських газетах - писав театральні та музичні рецензії. Через вісім років  почав писати п'єси. Його дебютом у  драматургії стали «Будинки вдівця» та «Професія місіс Уоррен».

  У своїх п'єсах він виступав як неперевершений майстер інтелектуальної драми-дискусії, побудованої на гострих діалогах, повної парадоксальних ситуацій, що руйнують всі традиційні уявлення про театр. За своє довге творче життя Бернард Шоу написав шістдесят три п'єси, а також романи, критичні твори і есе. Його п'єси «Кандіда», «Обранець долі», «Учень диявола», «Будинок, де розбиваються серця», «Свята Іоанна», «Візок з яблуками» та ін. здобули популярність і любов читачів. Внеском до золотої скарбниці драматургії стала комедія «Пігмаліон», що мала шалений успіх.

  У 1925 р.  Бернарду Шоу присудили Нобелівську премію з літератури «за творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, що часто поєднується з винятковою поетичною красою». Будучи принциповим противником всіляких премій, Шоу відмовився від грошової частини  премії, розпорядившись заснувати на ці гроші англо-шведський літературний фонд для перекладачів.

  Письменник став єдиною у світі людиною, удостоєною одночасно Нобелівської премії  і премії «Оскар», що він її отримав у 1938 р. за сценарій до фільму «Пігмаліон».

  Шоу вів активний спосіб життя - захоплювався боксом і навіть виступав на змаганнях, катався на ковзанах та велосипеді - і часто ламав кінцівки. Завдяки одному з таких переломів він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Шарлоттою Пейн-Таунзенд - дуже багатою дівчиною.

  Шарлотта і Бернард прожили разом 45 років. Дітей у них не було, і всі свої материнські почуття Шарлотта віддала чоловікові. Вона спокійно сприймала його жарти, що бентежили світських дам. У нього був легкий характер, і під час сварок з дружиною він любив повторювати: «Жінки взагалі не розуміють, що за слабкі, полохливі створіння чоловіки».

  Письменник був активним пропагандистом вегетаріанства. Він дожив до 94 років. У 70 років на питання: «Як ви себе почуваєте?» він відповів: «Прекрасно, тільки мені докучають лікарі, стверджуючи, що я помру, якщо не буду їсти м'ясо». У 90 років на те ж питання він відповідав: «Прекрасно, більше мене ніхто не турбує: ті лікарі, які мене лякали, що я не зможу прожити без м'яса, вже померли».

  Серед сучасників  Джордж Бернард Шоу прославився  людиною гострого розуму і язика, схожого на лезо бритви. Багато його цитат, що стали крилатими, відомі на весь світ. Одна з них: «Старіти нудно, але це єдиний спосіб жити довго».