Він стверджує, що з точки зору когнітивної психології немає великої різниці між роботою мозку під час прослуховування та читання твору. Хоча більшість пересічних користувачів вважають, що процес прослуховування вимагає менше розумових та фізичних зусиль, тому й звинувачують «аудіочитачів» у літературному «шахрайстві».
Читачі вважають аудіокниги полегшеною версією прочитаних, однак не можуть виокремити фактичні переваги. Доведено, що слухачі не набувають нових навичок та не досягають іншого результату, аніж ознайомлення з літературою під час читання у тиші, коли інформація сприймається зором.
Професор пояснює суть роботи мозку зрозумілими поняттями, сподіваючись примирити читачів та слухачів за допомогою науки. Під час читання книги мозок людини опрацьовує два основних процеси: розшифровку (перетворення ланцюгів літер в слова, що мають певне значення) та осмислення матеріалу – розуміння сюжетної лінії, побудови історії тощо. Деніел Віллінгем наголошує, що вчені десятиліттями вивчали різницю між звуковим та візуальним сприйняттям інформації, і головний висновок – обидва процеси охоплення нової інформації дуже схожі між собою. Високий рівень кореляції результатів читання та прослуховування фіксували масштабні експерименти зі студентами в 1977 та 1985 рр. У першому випадку групи студентів слухали та читали однакове коротке оповідання із подальшим переказом змісту. Обидві групи показали приблизно рівний результат. У другому випадку вчені з’ясували, що ті студенти, які добре запам’ятовують прочитаний матеріал, так само вправно засвоюють нові почуті тексти. Ті ж, кому важко дається читання та запам’ятовування, демонструють слабші результати і з аудіо.
Висновок, який робить професор психології для всіх зацікавлених книгоманів: допоки мозок справді зосереджений на книзі, не має значення, читаєте ви її чи прослуховуєте. Процеси обробки інформації практично повністю ідентичні, а «якість» сприйняття матеріалу не відрізняється.
Комментариев нет:
Отправить комментарий