Останні слова відомих письменників

     Люди завжди ставилися до передсмертних слів вмираючих з особливим трепетом. Що відчуває, що бачить людина, яка знаходиться на межі між двома світами? А якими були останні слова великих письменників? Простими, загадковими, дивними? Іноді вони звучали, як марення хворого, іноді - як недомовленість чогось важливого. Хтось висловлював співчуття про життя, що минає, а хтось знайшов в собі сили пожартувати.

       Пропонуємо вам в цьому переконатися.

 Бернард Шоу: «Вмирати легко, ламати комедію - важче»

        

  Федір Іванович Тютчев: «Яка мука, що не можеш знайти слово, щоб передати думку»

  Джеймс Джойс: «Невже більше ніхто мене не розуміє?»

  Едгар По: «Господи, спаси мою бідну душу»

  Марк Твен (доньці): «До побачення. Якщо ми зустрінемося»

   Ганс Християн Андерсен: «Не питайте мене, як я. Я вже нічого не розумію»

  Віктор Гюго: «Це битва дня і ночі. Я бачу чорне світло»

   Лопе де Вега: «Тепер-то я можу це сказати: Данте завжди мене дратував!»

  Генріх Гейне: «Господь мене простить. Це його робота»

    Сомерсет Моем: «Вмирати - нудна і безрадісна справа. Моя вам порада - ніколи цим не займайтеся»

   Вільям Сароян: «Кожному судилося померти, але я завжди думав, що для мене зроблять виняток. І що?»

   Олександр Дюма: «Так я й не дізнаюся, чим все закінчиться»

    Оскар Уайльд (помирав у кімнаті з позбавленими смаку шпалерами): «Убивче забарвлення! Одному з нас доведеться звідси піти»