суббота, декабря 27, 2014

Екранізації знаменитих книг: вони краще або гірше оригіналу?



     28 грудня у всьому світі відзначають Міжнародний день кіно. Саме в цей день у Парижі у 1895 р. в «Гранд-кафе», розташованому на бульварі Капуцинів, був організований перший сеанс кінематографа - демонстрація знаменитого фільму «Прибуття потягу на вокзал Ла Сьота». Його влаштували брати Люм'єр, яких й прийнято вважати створювачами даного виду мистецтва.
   Щорічно у світовий прокат виходить велика кількість кінострічок різних жанрів, у т.ч. екранізацій знаменитих творів. Здається, що секрет гарної екранізації - точно слідувати за автором книги. Проте багато найуспішніших  екранізацій виграють не за рахунок точного прочитання оригіналу, а через нове, своєрідне переосмислення.
   Пропонуємо згадати відомі екранізації, при створенні яких сценарист і режисер не йшли за письменником, а створили свій, окремий, особливий і незалежний твір.


«Собака Баскервілів» за книгою А. Конан Дойля (реж. І. Масленников, 1981 р.). Цей знаменитий твір із серії пригод про Шерлока Холмса та доктора Ватсона - справжній трилер, історія, що леденить душу. До речі, в англійській екранізації показані розтин тіла в морзі і понівечені трупи.
Фільм Ігоря Масленникова - це дотепний, інтелектуальний детектив, а зовсім не трилер. Чого тільки варта блискуча гра відомих акторів - милий дурень Генрі Баскервіль у виконанні Микити Михалкова; Олександр Адабашьян, який зробив Берімора знаковим персонажем і запустив у народний фольклор фразу «Вівсянка, сер!»; лиходій Степлтон у виконанні Олега Янковського не видається хворим психопатом, а просто досить дотепним негідником; і, звичайно ж, Василь Ліванов і Віталій Соломін зіграли Холмса і Ватсона не такими, як задумував їх автор, а такими, як ми уявляємо собі англійських джентльменів.
І нехай хтось скаже, що це погана екранізація!

    «Собаче серце» за книгою М. Булгакова (реж. В. Бортко, 1988 р.). Ця книга - сатиричний фейлетон, що висміює люмпенів (декласованих й деморалізованих верств населення, що опинилися на «дні» суспільства), які швидко піднімаються по службових сходах.

   Фільм Володимира Бортка - це трагічно-епічний твір. Історія перетворення доброго і розумного пса на злу і тупу людину проходить  всі стадії - від смішного (коли Шариков грає на балалайці перед вченими) до страшного (коли віриться, що він може вбити людину  і згвалтувати уподобану йому дівчину). Глядачам абсолютно ясно, чим закінчиться боротьба професора і Швондера, життя напівголодної секретарки Васнецова - «дівчини» Шарикова, благородного Борменталя та інших героїв.
    Нам здається, що у цього фільму ніколи не буде ремейка. Не уявляємо, як можна  екранізувати цю книгу ще краще. 

«Д'Артаньян і три мушкетери» за книгою О. Дюма «Три мушкетери» (реж. Г. Юнгвальд-Хількевич, 1978 р.). Знаменитий авантюрно-пригодницький роман  розповідає про дружбу чотирьох друзів, що супроводжується  погонями, дуелями, політичними інтригами і вбивствами.

Екранізація ж цієї книги перетворилася на мюзикл - ніякої політики, ніяких кривавих сцен, тільки дружба, честь, любов і багато пісень, що, навіть через 35 років їх продовжують співати. А Михайла Боярського багато хто вважає кращим Д'Артаньяном всіх часів і народів.

А чого ви чекаєте від екранізацій? Віддаєте перевагу, коли режисер показує нове бачення знайомого твору або вважаєте за краще максимальне наближення  до тексту книги?







Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...

1 комментарий:

  1. Идеи всё таки, как говорится, "витают в воздухе" - совсем, увы, забыла о Дне кино, однако возникла мысль написать у себя об экранизации одной книги. Марина, спасибо вам за прекрасный блог - нахожу много интересного и полезного как для работы, так и для себя лично.

    А все перечисленные вами, Марина, фильмы можно отнести, на мой взгляд, к самым удачным и любимым экранизациям, которые передают "букву и дух" произведения. Особенно ждёшь этого от фильмов по любимым книгам. И очень огорчают их неудачные, на твой взгляд, воплощения средствами кинематографа. Самыми "огорчившими" в моей читательской биографии стали перестроечные экранизации любимых книг юности - "Одиссея капитана Блада"(по книге Рафаэля Сабатини) и "Трудно быть богом" (братьев Стругацких). Увы... Хотя приветствую, если режиссер применил какие-то необычные средства, но опять же - сохраняя "дух и букву".
    А одна из последних удачных, на мой взгляд, экранизаций классики - "Великий Гэтсби"(2013) База Лурмана. Пожалуй, лучше чем в этой рецензии, я не скажу:
    "Книгу я прочел задолго до выхода в свет фильма 2013-го года и она произвела на меня неизгладимое впечатление. В ней было много философии, много глубокого жизненного смысла, она была одновременно трогательной, грустной и очень романтической…Смотреть фильм я не хотел. Очень редко современным режиссерам удается достойно экранизировать ту или иную книгу, а в этот раз речь шла об очень значимом для меня произведении… Однако, прочитав положительные отзывы, я, забыв про свой скепсис, решился на просмотр. И, стоит признать, что фильм меня искренне удивил. Невероятным образом фильм База Лурмана вызывает совершенно те же эмоции, которые вызвала книга [вот оно, главное!] ...музыка, даже в первой половине фильма, где играют современные песни, раздражения не вызывает, а ближе к развязке становится нежной, еле слышной, целиком и полностью соответствующей событиям картины…На мой взгляд, этот фильм стоит посмотреть..." http://www.kinopoisk.ru/user/1356436/comment/2106236/

    ОтветитьУдалить