«Магнетизм» – новий роман Петра Яценка

«Міста, як і люди, можуть помирати. Достатньо прикласти руку до будівель, і ти відчуєш, як пульсація покидає їх, серце міста зупиняється», – переконаний письменник-прозаїк, журналіст, викладач креативного письма Петро Яценко. Саме про стосунки міст та їхніх мешканців – його новий, дев'ятий за рахунком роман  «Магнетизм». Книга вийшла у «Видавництві Старого Лева» в художньому оформленні Назара Гайдучика та зовсім скоро з'явиться в українських книгарнях.

Даний роман – це тонке сплетіння суворих реалій та магічної історії. Назва книжки є лейтмотивом усієї оповіді, бо саме це явище пов'язує героїв та локації, веде читача сюжетом книги. У книзі йдеться про два міста – Київ та Донецьк. Власне, дія книжки починається в окупованому Донецьку, з якого головна героїня тікає у столицю. Проте й Київ не приймає її з розкритими обіймами, дівчині доводиться багато пройти та відкрити чимало таємниць, аби потоваришувати з містом.

«Для мене Київ завжди був таким собі старим добрим дядечком, який може дати тобі усе: гроші, кохання, щастя врешті-решт, – каже автор. – Проте моя героїня пізнає це місто зовсім з іншого боку. Чому у книзі з'явився Донецьк? По-перше, це окупована територія, до якої прикута зараз наша увага. А по-друге, звідти походить одна з гілок моєї родини, саме там народилася моя бабця. Я любив спостерігати, як відрізняється характер бабці і галичан, бо бабця власне жила з нами у Львові. Інколи ця відмінність йшла не на користь бабусі, але бувало, що й на користь. Це знову ж таки привело мене до роздумів про зв'язок людини і міста». 

Головна героїня книжки – Марія Гай має незвичну здатність – притягувати металеві предмети.  Зокрема через це вона отримала таке прізвисько – Гайка. Вона може зчитувати магнітні записи на металі. Марія розвинула у собі свою особливість і може, доторкнувшись до металевого поручня, прочитати інформацію, що на ньому залишили інші люди. З цим також пов'язане і її хобі: робити прикраси із коліщат від старих механічних годинників. Бо годинник – це річ, яку люди весь час носять на собі і, відповідно, залишають чимало інформації про себе. Гайці вдається скомбінувати коліщата від різних годинників так, що людські долі сплітаються і виходить «нова історія в металі». «У героїні є прототип, – каже автор, – якось я брав участь у фестивалі Kyiv Steam Con, де була представлена стімпанкова культура. І власне там я познайомився з майстринею, яка виготовляла подібні прикраси й надихнула створити образ Гайки».