«Шахові» книги

  20 липня за рішенням Всесвітньої шахової федерації відзначається Міжнародний день шахів. А чи знаєте ви, що багато відомих письменників були пристрасними любителями цієї інтелектуальної гри? Жоден вид спорту не привертав до себе такої пильної уваги майстрів слова, як шахи. Наприклад, Лев Толстой свою прихильність до шахів зберіг до кінця життя, а захоплення шахами Еріха Марії Ремарка знайшло відображення в різних його творах.

  Пропонуємо згадати книги, в яких шахи посідають значне місце. Поява шахових фігур у книгах найчастіше є своєрідним знаком якості, адже вони є символом  інтелекту, дедукції і стратегічного мислення.

  І. Ільф і Є. Петров «Дванадцять стільців». Багато читачів, у тому числі шахістів, знають цю книгу напам'ять, а відомий гросмейстер Михайло Таль навіть писав про неї свою дипломну роботу. Глава, присвячена сеансу одночасної гри великого комбінатора Остапа Бендера у Васюках, - один з кращих зразків гумору в художній літературі. Багато шахових фраз з цього безсмертного роману давно перетворилися на афоризми: «Гросмейстер зіграв е2-е4», «Міжпланетний шаховий турнір», «Вам мат, товаришу гросмейстер», «У мене всі ходи записані» та ін.

  С. Цвейг «Шахова новела». Головний герой - доктор Б. - освоїв шахи у в'язниці, куди його кинуло гестапо. Багаторічна вимушена гра з уявним партнером, нескінченні битви з самим собою, гнітюче подіяли на психіку доктора і привели до роздвоєння особистості. Шахи дали інтелектуальний притулок нещасній людині, але захистити її від жахливої ​​машини придушення особистості, розробленої фашизмом, шахові фігури виявилися безсилі.

  В. Набоков «Захист Лужина». У романі розповідається про складну долю великого шахіста, який живе в чудовому світі стародавньої божественної гри. Життя дивним чином зупиняється на незакінченої партії, і герой воліє випасти з гри у вічність ...

  Л. Керролл «Аліса в Задзеркаллі». Дія цієї найвідомішої книги відбувається на казковій дошці, де всі персонажі - шахові фігури, а головна героїня, перетворившись на пішака, стає учасницею шахової партії.

  А. і Б. Стругацькі «Град приречений». Головний герой грає в шахи з якимось Великим Стратегом, а фігури схожі на знайомих йому людей.

  Е.М. Ремарк «Життя в борг». Один з персонажів книги - 80-річний старий на прізвище Ріхтер - страждає важкою формою туберкульозу і проводить багато років у санаторії. Еліксиром, що продовжує йому життя, виявляються шахи. Дізнавшись, що безнадійно хвора людина пристрасно захоплюється ними, лікарі знаходять йому відповідних партнерів, і ті грають з Ріхтером по телефону або за допомогою пошти.

  А. Перес-Реверте «Фламандська дошка». Книга написана у жанрі інтелектуального детективу. Ключем до розгадки жорстоких злочинів служить картина, на якій зображена позиція з шахової партії. Щоб розставити всі крапки над «i», належить розібратися, як розвивалася партія. Роман служить блискучою ілюстрацією до шахової композиції, що називається ретроаналізом.

  Б. Вербер «Останній секрет». Геніальний вчений розігрує вирішальну шахову партію з комп'ютерним мозком. На кону - звання чемпіона світу. Перемога на стороні людини. Зал аплодує. І раптом переможець несподівано помирає. Журналісти починають своє власне розслідування.

  Б. Балтер «До побачення, хлопчики!». Дія відбувається у середині 30-х років минулого століття у невеликому містечку на березі моря. Один з трьох друзів, щоб потрапити до ресторану і «по-дорослому» відзначити закінчення школи, грає в шахи на гроші з відпочиваючими на пляжі ...