Кумедні історії з життя Марка Твена

  30 листопада 2015 р. виповнюється 180 років від дня народження знаменитого американського письменника Марка Твена (Самюеля Ленгхорта Клеменса). Досить назвати його ім'я, як тут же в пам'яті виникають твори, що прославили автора і увійшли до скарбниці світової літератури: «Пригоди Тома Сойєра», «Пригоди Гекльберрі Фінна», «Принц і жебрак», «Янкі з Коннектітута при дворі короля Артура». Ці книги однаково улюблені як дітьми, так і дорослими.

  Довгі роки Твен був для усього світу найвідомішим з американців, багато відоміший американського президента. Туристи приїжджали до Америки дивитися Ніагарський водоспад і письменника Марка Твена. Тому одна з газет назвала його «другою пам'яткою Америки». Після цього він став так підписувати свої листи, що йшли до нього з усіх куточків землі. Майже завжди на них була одна  й та сама адреса: «Америка, Марку Твену». І що цікаво, вони легко знаходили свого адресата.

  Всім відомо, що Марк Твен володів гарним почуттям гумору і любив пожартувати не тільки в своїх книгах, але й в реальному житті. Пропонуємо кілька веселих історій з життя письменника. Сподіваємося, вони сподобаються любителям тонкого й розумного гумору.

  Коли Марк Твен був редактором журналу, багато часу у нього займало читання рукописів. Якось, подивившись на переповнений сміттєвий кошик, він зітхнув і сказав:

  - Яка шкода, що я не був редактором в той час, коли люди писали на кам'яних плитах. Яку прекрасну віллу я б міг побудувати з надісланих рукописів!

  Неуважність часто ставила письменника в скрутне становище. Одного разу, коли Марк Твен їхав у поїзді, в купе увійшов контролер.  Твен став шукати квиток по кишенях, але безуспішно. Нарешті контролер, який знав письменника в обличчя, сказав:

  - Гаразд, не турбуйтеся. Пред'явіть свій квиток, коли я буду йти назад. А якщо ви його не знайдете, теж не біда. Це дрібниця.

  - Ні вже, яка там дрібниця, - запротестував письменник. - Я обов'язково повинен знайти цей проклятий квиток, інакше як я дізнаюся, куди я їду?!

Приїхавши до одного з лондонських готелів, Марк Твен побачив у книзі реєстрації гостей такий запис: «Лорд N з камердинером». Знаменитий письменник у цій книзі зробив  свій запис: «Марк Твен з валізою».

  Марк Твен отримав анонімного листа, в якому було одне слово «свиня». У газеті письменник дав наступне повідомлення з цього приводу: «Найчастіше мені посилають листи без підпису, але от я отримав листа з одним підписом».

  Свого першого публічного виступу Марк Твен дуже боявся: як сприйме його публіка? Але вже перший прочитаний абзац привів слухачів у захват. Він звучав так: «Юлій Цезар помер, Шекспір ​​ помер, Наполеон  помер, і  я відчуваю себе не дуже здорово».

  Говорили, що Марк Твен отримує долар за рядок. Одного разу він отримав чек на один долар з припискою: «Будь ласка, надішліть мені одне слово». Твен відповів: «Спасибі».

  Одного разу за званим обідом мова зайшла про вічне життя і про те, хто куди потрапить - на небеса чи в пекло. Марк Твен не промовив жодного слова.

  - А Ви чому мовчите? - звернулася до нього господиня. - Мені хотілося б знати вашу думку.

  Твен відповів з усією серйозністю:

  - Мадам, прошу мене вибачити. Почуття такту змушує мене мовчати. У мене є друзі і в тій, і в іншій місцевості.