Людина і письменник: до 110-річчя від дня народження Михайла Шолохова

24 травня 2015 р. виповнюється 110 років від дня народження відомого класика радянської літератури і лауреата Нобелівської премії Михайла Олександровича Шолохова. Він був справді народним письменником у найглибшому значенні цього слова. Його книги стали воістину художнім літописом епохи, що демонструвала великі й героїчні подвиги народу.

Про Шолохова не втомлюються говорити і сперечатися: у біографії одного з найвидатніших письменників XX століття чимало загадок. Напередодні ювілею його суперечлива постать знову буде у центрі уваги. Пропонуємо вам цікаві факти з життя письменника.

Мати Шолохова - дочка колишнього кріпака - була насильно видана заміж поміщицею, в якої служила, за сина станичного отамана Кузнецова. Але згодом вона покинула свого чоловіка і пішла до Олександра Шолохова. Їхній син Михайло з'явився на світ незаконнонародженим і був записаний на прізвище офіційного чоловіка матері - Кузнецов. Тільки після смерті офіційного чоловіка у 1912 р. батьки хлопчика змогли обвінчатися, і Михайло отримав прізвище Шолохов.

На початку 20-х років Шолохов добровольцем вступив до продовольчого загону. 15-річним хлопчиком він потрапив у полон до Махна, тоді думав, що його розстріляють, але його відпустили. Все ж під розстріл він  потрапив  - після випадка з жеребцем, якого він отримав як хабар у кулака при вилученні зерна. Цілий місяць хлопчик перебував під вартою, поки батько не дав за нього велику грошову заставу і не взяв на поруки до суду додому. Йому, як неповнолітньому, дали один рік виправних робіт, але до колонії він чомусь не доїхав, а оселився в Москві. Як це йому вдалося - загадка, адже їхав він туди під конвоєм.

У Москві Шолохов пробував свої сили в письменницької праці. У 1923 р. в «Юнацької правді» були надруковані його перші фейлетони, а у 1924 р. - перше оповідання «Родимка». Потім були опубліковані інші оповідання Шолохова, що згодом були об'єднані у збірниках «Блакитний степ» і «Донські розповіді».

У 1928 р. журнал «Октябрь» починає друкувати роман «Тихий Дон» - книгу, що насправді вважається одним з великих творів XX століття. У Радянському Союзі роман був сприйнятий спочатку неоднозначно. Значне місце в ньому автор приділив білому козацтву, що викликало нарікання радянської критики. Проте Сталін особисто прочитав книгу і дозволів її  друкувати. Роман був переведений на європейські, а потім і на східні мови і мав великий успіх за кордоном. За цей твір Шолохов отримав Сталінську премію, а у 1965 р. став лауреатом Нобелівської премії. «За художню силу і цілісність епосу про донське козацтво в переломний для Росії час» - з таким формулюванням йому вручили почесну нагороду. До речі, Сталінську премію письменник вирішив передати до Фонду оборони СРСР, а Нобелівську премію - на будівництво школи.

Ставши у 30 років визнаним класиком, Шолохов  використовує свій авторитет, щоб допомагати людям. Так, у 1933 р. він врятував від голодної смерті багатьох своїх земляків, клопотав за звільнення сина Анни Ахматової, визволяв сина Андрія Платонова. У 1939 р. на партійному з'їзді письменник, за суттю, став полемізувати зі Сталіним з приводу ставлення до інтелігенції.

На Заході романи Шолохова друкувалися не тільки в книгах, але й в газетах, що було великою рідкістю. До 50-річчя письменника його твори були розтиражовані більш ніж у 125 млн. прим.  55 мовами світу.

Зі своєю дружиною Марією Петрівною письменник прожив 60 років, виростивши чотирьох дітей.

У 1954 р. на II з'їзді радянських письменників Шолохов озвучив свою творчу позицію: писати за вказівкою серця, що належить партії і народу. Але він не сприймав членство в партії механістично. «Спілка письменників, - заявив він на ХХ з'їзді КПРС, - не військова частина і вже ніяк не штрафний батальйон, і стояти по стійці «струнко» ніхто з письменників не буде». Літературну працю сприймав як важку і радісну. Письменника бачив як вихователя моральності: «Я хотів би, щоб мої книги допомагали людям стати кращими, чистішими душею, пробуджували любов до людини ...».

Поруч з ім'ям Шолохова періодично спливає проблема авторства опублікованих ним творів. Вперше піднялася вона ще у 1920-х роках, коли вперше був виданий «Тихий Дон». Опонентів Шолохова бентежив дивно молодий вік автора, який створив, та ще й у стислі терміни, настільки масштабний твір та продемонстрував глибоке знання життя донського козацтва. У 1929 р. для прояснення цього питання навіть була створена, причому за вказівкою Сталіна, комісія, що зайнялася розслідуванням даного питання і в підсумку підтвердила авторство Шолохова, вивчивши наданий їй рукопис.

Цікаво, що Шолохов став першим і єдиним радянським літератором, який отримав Нобелівську премію за згодою радянської партійної влади. На церемонії вручення премії Шолохов порушив етикет: не  вклонився королю Швеції, який вручав нагороду. Точно не відомо, чи зробив це Шолохов навмисне, щоб продемонструвати всьому світу, що козаки  кланятися нікому, крім свого народу, не збираються, або просто не був попереджений про дані деталі етикету.

У великих книг є здатність жити своїм життям, незалежно від їхніх творців і критиків. Час підтвердив, що саме така доля уготована кращим творам Михайла Шолохова. «Донські розповіді», «Тихий Дон», «Піднята цілина», «Доля людини», «Вони билися за Батьківщину» - загальний тираж цих видань перевищує кілька сотень млн. прим. І сьогодні вони насправді входять до золотого фонду світової літератури.