Цікаві факти з життя Генріха Манна

   27 березня виповнюється 145 років від дня народження відомого німецького письменника і громадського діяча Генріха Манна. Він увійшов до світової літератури як прозаїк гострої соціально-політичної проблематики, викривач сучасного йому німецького буржуазного суспільства. Його твори входять до класики політичної сатири ХХ століття і є продовженням традицій німецької сатиричної літератури.

    Пропонуємо вам цікаві факти з життя письменника.

  Генріх Манн - старший брат відомого письменника Томаса Манна. Всього у родині Маннів  було п'ятеро дітей: три брати і дві сестри. Сім'я була заможною - батько успішно торгував зерном, займав пост сенатора. Дитячі роки майбутнього письменника не були затьмарені жодними тривогами і турботами.

  Закінчивши гімназію, Генріх приїхав  до Дрездена, де деякий час займався книжковою торгівлею. Потім - до Берліна, де працював у видавництві і вчився у Берлінському університеті Фрідріха Вільгельма, але не закінчив його. З гімназійних років його приваблювала літературна нива, зокрема жанр політичної сатири.

 

    Майбутній письменник досить багато подорожував, зокрема відвідав Санкт-Петербург. Жив у різних місцях, особливо часто на півдні Італії – спекотний  клімат був корисний для його слабких легенів.

  Шлях Генріха Манна як  літератора почався у 1900 р. з роману «Земля обітована», що був тепло зустрінутий читачами. Наступні його книги «Богині, або Три роману герцогині Асси», «Учитель Гнус, або Кінець одного тирана», «Маленьке місто» стають в Німеччині бестселерами. Проте за кордоном його ім'я залишалося практично невідомим внаслідок  загальної ізоляції німецької культури через політичну ситуацію перед Першою світовою війною.

  У 1910 р.  наклала на себе руки його 29-річна сестра Карла, і це стало великим потрясінням для письменника, впоратися з яким було складно - вона була улюбленицею Генріха. А через 17 років  кінчає життя самогубством і друга сестра - Юлія.

  У 1914 р.,  за місяць до початку Першої світової війни, Манном був завершений найзначніший його твір - роман «Вірнопідданий», що разом з книгами «Бідні» і «Голова» увійшов до трилогії «Імперія». Книга була розпродана в перші два тижні тиражем майже у 100 тис. прим. Вона здобула автору величезну повагу, незважаючи на те, що письменник висміював німецьке суспільство і пояснював, як політична система країни привела до війни. У цьому романі Генріх передбачив тип фашиста. Майже за 20 років до того, як фашизм прийшов до влади, він проникливо оголив його духовну низькість.

  Після виходу книги Томаса Манна «Роздуми аполітичного», де він підтримував розв'язання Німеччиною Першої світової війни, Генріх, який співчував  соціалістам, розсварився з братом і не спілкувався з ним цілих 7 років.

  У період існування Веймарської республіки, письменник носив звання академіка відділення літератури Пруської академії мистецтв, головою цього ж відділення він став у 1931 р.

  Особисте життя письменника не можна назвати вдалим. Вперше він одружився з чеською актрисою на ім'я Марія Канова, яка була молодша за нього на 15 років. Через два роки у них народилася дочка Леоні, але через якийсь час сім'я розпалася. Доля Марії склалася трагічно - з 1940 по 1944 рр. вона перебувала у концтаборі Терезин і після звільнення  померла від перенесених катувань. Їхня донька вижила і стала дружиною відомого чеського письменника і журналіста Людвіка Ашкеназі.

  Другою дружиною письменника стала Неллі Крегер, дочка прислуги з рибальського села. На цей раз різниця у віці була ще більше - 35 років. Але й цей шлюб зазнав фіаско - через 5 років спільного життя його дружина покінчила життя самогубством.

  З 1933 р. у біографії Генріха Манна починається період еміграції, пов'язаний з приходом до влади Гітлера. Ім'я  письменника виявилося у першому ж списку осіб, яких позбавили німецького громадянства. Не дивно, що він став персоною «нон грата» в нацистській Німеччині. Під час сумнозвісного спалення книг 10 травня 1933 р., спровокованого міністром пропаганди Йозефом Геббельсом, у  вогнищах горіли й книги Генріха Манна як «невідповідні німецькому духу».

  Новим місцем проживання письменника стала Прага, потім Ніцца і Париж, де він займав пост голови Комітету німецького Народного фронту. У 1940 р. Манн переїжджає до Лос-Анджелесу.

  В еміграції він був змушений відстоювати своє справжнє покликання: бути письменником. Там вийшли у світ збірки його антифашистських статей «Ненависть» (1933), «Настане день» (1936), «Мужність» (1939). Вершина пізньої художньої творчості письменника - дилогія про Генріха IV: «Молоді роки Генріха IV» (1935); «Зрілі роки Генріха IV» (1938). У 1946 р. виходить книга «Огляд століття», де жанр автобіографії поєднується з мемуарами і політичною хронікою.

  Однак в Америці, де книги Манна практично не продавалися, життя Генріха навряд чи можна було назвати процвітаючим: відчай і смерть дружини майже повністю зломили його. На допомогу прийшов його брат Томас, з яким він не розмовляв багато років. На той час Томас вже встиг поміняти свої погляди - життя при правлінні фашистів і подальше вигнання зробили з нього демократа. Цих поглядів він  дотримувався до кінця свого життя.

 

    Після війни Генріх був нагороджений Національною премією НДР, його обрали першим президентом створеної в Берліні Німецької академії мистецтв. Письменник мав намір переїхати туди, проте смерть застала його на чужині 11 березня 1950 р. у місті Санта-Моніка (штат Каліфорнія, США).

  На честь письменника Берлінською академією мистецтв заснована Премія Генріха Манна - німецька літературна премія, що вручається 27 березня  - у день народження письменника.