Мистецтво думки Вольтера

21 листопада 2014 р.  вся світова громадськість відзначає 320-річчя від дня народження Франсуа Марі Аруе - більш відомого під псевдонімом Вольтер, великого мислителя  епохи  французького Просвітництва.

Поет, драматург, есеїст, романіст, автор коротких оповідань, історик і філософ, Вольтер повністю висловлював у своїх творах ті ідеї XVIII століття, що зробили його століттям вільнодумства й освіти. Його знаряддям була зла і блискуча іронія. Вважається, що його творчість відіграла велику роль в ідейній підготовці Великої французької революції.

За своє довге життя Вольтер написав величезну кількість п'єс, поем, романів, трактатів, філософських есе. У драматичній поезії він став останнім великим представником класичної трагедії, написавши 28 творів, серед них - «Едіп», «Брут», «Танкред». Найвідоміші його твори в інших жанрах - «Філософські листи», «Кандид», «Орлеанська незаймана».

 

      У день народження великого француза пропонуємо кілька цікавих фактів і історій з його життя.

З батьками Вольтер не дружив з дитинства, мабуть, бажаючи помститися їм за те, що ті у 10 років віддали його до єзуїтського коледжу, а потім змушували вивчати право. До 20 років він остаточно визначився з майбутнім, вибравши стезю світського ловеласа і зухвалого віршотворця, що привело до   тюремного ув'язнення в Бастилії.

Одного разу у Вольтера запитали, чи є на світі предмет,  який не викликав би   його нещадну іронію. Письменник відповів, що не став би іронізувати  над собою.

Іноді письменник повертався до Парижа, ховаючись під чужим ім'ям. Одного разу у застави його зупинили поліцейські, які запитали, чи не має він при собі предметів, заборонених законом. Вольтер відповів, що єдиною контрабандою в кареті є він сам.

Російська імператриця Катерина ІІ  прислала письменнику шкатулку зі слонової кістки, що її  виточила самостійно. Вольтер, взявши кілька уроків у племінниці, надіслав імператриці  у відповідь пару шовкових панчіх. До посилці він доклав вірші, де говорилося, що отримавши від неї чоловічу роботу, зроблену жінкою, він просить її величність прийняти жіночу роботу, зроблену чоловічими руками.

У Вольтера запитали, які у нього стосунки з Богом. Письменник спокійно відповів, що вони вітаються, але не розмовляють.

Одного разу король Пруссії Фрідріх II запросив Вольтера на човнову прогулянку. Мислитель, побачивши, що дно човна пропускає воду, швидко вискочив на берег. Король засміявся: «Як ви боїтеся за своє життя, а я от не боюся». Ображений Вольтер холодно відповів: «Це легко зрозуміти: королів на світі скільки завгодно, а Вольтер тільки один».

Робочий день Вольтера тривав від 18 до 20 годин. Ночами він часто вставав, будив секретаря і диктував йому або  писав сам.