Витязь невмирущого слова: до 80-річчя від дня народження Василя Симоненка

   В ці січневі дні вся Україна схиляє голову в пошані великому сину Василю Симоненку. 8 січня цього року йому виповнилося б 80 років. Доля відміряла йому до болю короткий вік, але за ці роки він піднявся до висот української літератури.

   Сьогодні ім’я Василя Симоненка — серед класиків української літератури XX ст. Його прижиттєва літературна кар’єра завчасно, у 28-річному віці, померлого митця позначилася чималим громадським резонансом, що таланив не кожному початківцеві. Втім, суспільно-культурні обставини вивели постать Симоненка далеко за межі суто літературного процесу, увівши його, на думку багатьох, до пантеону національних героїв.

   Протягом короткого життя Василь Симоненко написав вірші, провiдною темою яких була любов до рiдноï землi та вiдповiдальнiсть за ïï долю, став автором численних статей, театральних i лiтературних рецензiй, створив три казки для дiтей i дорослих.

   Його твори змушують думати, вболівати за долю України, звіряти з ним погляди на щирість, доброту, порядність, патріотизм.

Україно, Ти - моя молитва,

Ти моя розлука вікова.

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

   Василь Симоненко любив свою Батьківщину такою, якою вона є, не шукаючи для себе іншого місця, віддаючи Україні всі свої думи й поетичний талант.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки батьківщину.