Кожен з нас хоч раз брав
в руки недавно надруковану книгу і відчував запах свіжої друкарської фарби.
Комусь дуже приємний, а комусь і не зовсім. А чим пахнуть
старі видання на
полицях наших батьків, бабусь і дідусів або з великої громадської бібліотеки? Головний
герой книги «Парфумер» Патріка Зюскінда точно б розгадав цю хитромудру
композицію запахів. Але чи можливо нам зрозуміти, чим пахнуть книги?
Вчені лондонського центру, що займаються
збереженням культурної спадщини, спробували розгадати формулу ароматів старих
книг. Вивчивши 72 книги XIX-XX століть,
вони однозначно заявили, що це «запах часу», де затхлість як основний компонент
переплітається з ароматом трав, з відчуттям кислоти і ноткою ванілі.
Але не всі можуть погодитися з такою
версією відповіді на це питання. Романтичні натури можуть заявити, що запах
книг несе в собі дотик рук кожного користувача цієї книги, його емоції і
переживання, дух покоління і стрижень автора. А ось медики точно згадають про
мікроби і бактерії.
Але як би хто не старався, стара книга для кожного з нас залишить свій
унікальний запах. Що ви в ньому відчуєте, те й
залишиться у вас в пам'яті.
Як би банально не звучало, але книга -
це велика глибина,
з якої можна черпати щось нове і пізнавати щось корисне.
Адже в книзі є навіть запах...
Шоколадный запах старых книг —
Желтоватой, выцветшей бумаги,
Он мне в душу с мудростью проник,
С романтизмом рыцарской отваги,
С ароматом пряным дальних стран,
С воздухом солёных океанов…
Захожу в литературный храм
И вдыхаю книжный запах пьяный…
(Андрій Коробейников)
Комментариев нет:
Отправить комментарий