Всеволод Нестайко - володар дитячих душ

  30 січня 2015 р. виповнюється 85 років від дня народження Всеволода Зіновійовича Нестайка — беззаперечного класика сучасної української дитячої літератури, на книжках якого виросло кілька поколінь читачів.

  Нестайко належить до тих людей, про чиє життя і характер говорять його книжки. Його твори, сповнені щирості й мудрості, можна відкривати для себе на будь-якому етапі життя. Вони — про важливе в усі часи:   дружбу, любов, справедливість і добро.

  За 55 років літературної діяльності письменник подарував світові більше 30 повістей, романів і збірок оповідань, багато творів автора увійшли до золотого фонду дитячої літератури України.

  Пропонуємо цікаві факти з життя Всеволода Зіновійовича.

  За сімейною легендою, мама народила Всеволода у перерві між читанням Ремарка. Вона розповідала: «Акушер, старий єврей, каже: «Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!».

  Під час Першої світової війни майбутні батьки Нестайка опинилися по різні сторони фронту. Батько - колишній «січовий стрілець» (пізніше боєць Української Галицької армії), мати - викладач російської словесності і сестра милосердя в Російській Імператорській армії. У 1933 р. батька репресували органи НКВД. Рятуючись від голодомору, мама з сином переїхала до Києва, де жила сестра. У столиці разом із матір'ю майбутній письменник пережив нацистську окупацію.

  Рідною мовою в родині була російська. Однак Всеволода віддали вчитися до української школи, «щоб знав мову свого батька».

  Юний Всеволод зразковою поведінкою не вирізнявся. Так само, як і герої його майбутніх повістей. Сам себе у шкільні роки автор називає «жевжикуватим», дуже непосидючим, затятим любителем всіляких «приколів». Бувало, що й учителі сміялися з його жартів, а часом виставляли за двері. А в старших класах навіть виганяли зі школи, проте йому вдавалося самому вирішувати свої справи з директором так, що мати про ті казуси й не знала.

  Книжками Нестайко захоплювався ще з перших класів. Письменник пам’ятає перший художній твір, над яким він пролив свої дитячі сльози. Це було оповідання А.П. Чехова «Ванька Жуков», що йому, чотирирічному, прочитала мати. Любов до творчості Антона Павловича і, як зазначає сам письменник, «вірність його ідеалам людяності, порядності та відповідальності» збереглися у нього на все життя. Навіть перший гонорар він витратив на бюст Чехова.

  Всеволод Зіновійович говорив, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна, тому й став він дитячим письменником, щоб у творах повертатись у дитинство, догратися, досміятися. Вдавалось  це письменнику настільки добре, що жоден читач не може залишитись байдужим до його історій, а його твори користуються популярністю й в інших країнах.

  Згідно з соцопитуваннями, проведеним у 1990-1992 р. Державною бібліотекою для дітей та Міністерством культури України, Нестайко - лідер читацького інтересу. Його твори включено до шкільної програми та перекладені на двадцять мов світу, у тому числі на російську, англійську, німецьку, французьку, іспанську.

  За книгами Всеволода Нестайка знімалися фільми, що завоювали міжнародні нагороди. Письменник — лауреат  численних літературних премій. У 1979 р. рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г. Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.